Кореспондент «Фіртки» задав традиційні ШІСТЬ ПИТАНЬ одному із лідерів та незмінному ведучому франківського Євромайдану Ростиславу Микитюку.

Ви від першого дня і до сьогодні на франківському майдані. Розкажіть, як все починалося. Яким майдан є сьогодні? Чи не втратили люди запал? Чому все менше до майдану долучаються студенти?

21 листопада я прийшов на майдан і побачив, що люди не згодні з тим, що уряд відмінив євроінтеграцію та почали об’єднуватися. Були ініціатори, які на своїй нараді попросили мене вести наші віче. Я почав вести творчу частину, а Ростислав Стасько курував політичною. Після побиття студентів, яке відбулося 30 листопада, біля обласної ради люди зібралися на віче і тоді я побачив, що чаша терпіння людей переповнена і з того все почалося. Не можна було мовчати, не можна було сидіти, прикарпатці зрозуміли, що треба відстоювати свою позицію.

Яким майдан є сьогодні? Чи не втратили люди запал? Чому все менше до майдану долучаються студенти?

Влада чомусь підливає цей запал – все, щоб вони не зробили, - обурює людей. Зараз є затишшя, недобре затишшя. Я завжди кажу, що вони бувають перед страшною грозою, перед бурею. Люди не зневірилася, вони в очікуванні того, що буде. Всі побиття, викрадення, катування, знущання та загибель майданівців збурили людей. В Івано-Франківську майдан теж в очікуванні. Всі зализують рани, займаються своїми справами, але залишаються на сторожі. Розчаровує пасивність студентів, які у грудні були надзвичайно активними, адже саме молоді жити в майбутній країні, вони будуть будувати її.

На теперішній час немає студентських лідерів, які були у свій час у 2004 році. Ці лідері, які є зараз, вони менш активні. Тобто потрібен реальний лідер, який поведе за собою студентство, яке не буде боятися пропусків чи тиску з боку керівництва навчального закладу.

24 січня прикарпатці ввійшли до будівлі обласної ради та держадміністрації. Саме на цей день припало Ваше 50-річчя

Спочатку я хотів святкувати свій День народження з друзями, близькими та колективом, я навіть зал замовив. Але після подій 22 січня, я все відмінив. Коли я прийшов на роботу, мене всі почали вітати, я також був готовий до арешту, адже у нас було таке попередження. Коли я побачив тисячі людей, які стояли під «білим будинком», то не зміг втриматися та не приєднатися до них. Цей день дійсно запам’ятається на ціле життя, адже саме в цей день я вперше попробував на смак «Терен – 4», вперше відчув, що таке бути зажатим між щитами і що таке перемога – люди ввійшли в приміщення, які належать народу. Я досі не можу зрозуміти владу Прикарпаття, яке не дозволяла людям ввійти, адже не було б жодних розбитих вікон чи спроб зайняти чийсь кабінет. Тому, не завжди треба думати тільки про свій портфель.

Ну а далі були вітання і вперше вжитті мене привітало 10 тисяч людей. Через кілька днів мені подарували образ янгола-охоронця, який висить у кімнаті моїх дітей.

Ми знаємо про факти тиску силовиків на активних прихильників майдану. Скажіть, чи не тиснули на Вас правоохоронці, можливо, були конфлікти на роботі?

На роботі всі з розумінням ставляться до того, що я веду віче. Навпаки, нас досить дружні стосунки з міським голову, який цілком підтримав майдан. Влада міста допомагала всім, чим могла. Що ж стосується силовиків, то був один день, коли мені подзвонили о 23.40 і сказали, що мене прийдуть заарештовувати. Я і всі мої рідні залишили квартиру - діти з жінко пішли до друзів, а я на роботу. Іноді до мене підходили працівники служби безпеки і казали, що я закликаю до повалення влади. Тоді я їм пояснив, що прошу людей змінити ставлення до цієї влади, адже не можна стільки часу терпіти. Це все просто дістало.

Чи не має у вас конфлікту чи проблем з представника «Правого сектору», які перебувають у стінах будівлі обласної ради?

Конфліктів як таких немає і не передбачаються. Мене подобаються не всі дії «Правого сектору». Можливо, я не є настільки радикальним, адже вважаю, що бійку виграє той, хто її розумно обійшов, а не хто у неї вв’язався та отримав по голові. Я цілком погоджуюся, що без них не можна обійтися ні у нас, ні в Києві. Без «Правого сектору» ми б не мали зараз обласної ради. «Правий сектор» - це потрібна річ, це сила протиставлена силі.

І насамкінець, як на Вашу думку будуть далі розгортатися події в країні? Чому українці не змогли повалити владу за три дні, як це зробили у Боснії?

Я думаю, що події розгортатимуться дуже швидко. До кінця цього тижня або на наступний «Правий сектор» дасть про себе знати. У мене складається таке враження, що терпіння у людей вже вривається. Я розумію, що політики закликають ще трошки почекати, але події розвиватимуться більш радикально.

У Боснії влада сама пішла у відставку, вона готова була віддати всі свої регалії. У нас до влади прийшли люди, які насолоджуються своєю силою і безпомічністю людей, хочуть керувати, вони мають жадобу і так просто не хочуть її віддати. Державою керують особи, які колись не могли наїстися, тому не хочуть так просто втрачати свої статки. Через ці причини стільки часу в Україні йде боротьба.

Фіртка