Вища Богословська освіта в Україні набула державного визнання

Історія українського народу тісно прив’язана до історії його релігії. Важко переоцінити тисячолітній внесок християнства у формування ментальності нашого народу. Одним із напрямків культурницької діяльності Церкви в Україні була її освітня діяльність. Вона проявлялась перш за все у створенні великої кількості освітніх закладів. Саме школи граматики, церковнопарафіяльні школи, бурси і духовні семінарії у свій час відкрили шлях у світ знань для більшості заможних українців. Ці перші школи формували  церковний соціум, в якому учні формувались як християнська особистість. Згадаймо Ки́єво-Могиля́нську акаде́мію — старинний навчальний заклад в Києві, який під такою назвою існував від1659 до 1817 року. Засновником Академії є Петро Могила.  Зокрема, фінансову допомогу при створені закладу надав тодішній представник влади,  український шляхтич, воєвода Київський Адам Кисіль. Це яскравий приклад взаємодії в розвитку тогочасної освіти. Фактично всі сучасні українські ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями цього закладу через вихованців Академії, які стали засновниками відповідних нових богословських, філософських і наукових закладів.


З відокремленням Церкви від школи був втрачений і спадок християнської педагогіки, оскільки християнська особистість може творитися виключно у євхаристичній громаді. Роки безбожницького насилля в системі радянської освіти цьому чи не найкращий приклад: ніяка радянська громадська обрядовість на змогла замінити Богом дані таїнства та обряди, тому і з відновленням державності України народ знову повернувся до первісного джерела своєї духовності – Церкви.

 Так  у 2014 року було ухвалено Закон України "Про вищу освіту", який передбачив можливість державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання осіб, які на день набрання чинності цим Законом здобули освіту, захистили дисертації на здобуття наукових ступенів та отримали вчені звання у вищих духовних навчальних закладах.

Державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами, здійснюється на виконання положень Закону України "Про вищу освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 652 "Про державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами" та відповідно до низки наказів Міністерства освіт і науки України.

Процес державного визнання документів про вищу духовну освіту, наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами, здійснюється МОН. На даний час визнано та прирівняно до державного зразка біля тисячі дипломів.   У Міністерстві освіти і науки України зазначають, що на підставі наявного диплома та додатка до нього про вищу духовну освіту  встановлюється  еквівалентність рівня здобутої освіти освітньому рівню системи освіти України. При цьому в Міністерстві зауважують, що визнаними можуть бути лише ті документи, що видані вищими духовними навчальними закладами, статути яких зареєстровані в установленому законодавством України порядку. 

 Нещодавно.13 лютого 2018 року   у  актовому  залі  Міністерства освіти і науки України відбулась церемонія вручення  свідоцтв про державне визнання документів про вищу духовну освіту, наукових ступенів та вчених звань, виданих вищими духовними навчальними закладами.  Вручав свідоцтва про державне визнання документів про вищу духовну освіту, заступник Міністра освіти і науки України Рашкевич Юрій Михайлович.

Серед тих , хто отримав документ про державне визнання   був  і випускник Івано-Франківського ТКДІ, а тепер Івано-Франківського Богословського Університету ім. св. Івана Залотоустого , магістр Всеволод Кисілевський. Він так прокоментував цю подію : «Для випускників з духовними дипломами це відкрило можливість проходження процедури визнання диплому, після чого йому  присвоюється державний номер. Далі особа, маючи документ про державне визнання, може вступати у державну магістратуру або аспірантуру, ставати викладачем, працювати в державній службі. Це справді прецедент, раніше дипломи богословів не були визнані державою і визнавались в окремих країнах зарубіжжя. Для нас це було парадоксом та історичною несправедливістю. Через пострадянський синдром меншовартості духовної освіти довгий час це питання не вирішували, тепер для багатьох навчальних закладів різних конфесій відкриваються нові можливості, вони можуть легалізувати здобуту освіту у всіх сферах».

 

Вікторія Торес

 

 

Share