Медійний проект регіоналів - цифрове телебачення терпить крах…

Інформаційний світ стрімко розвивається. Сьогодні мало хто уявляє собі життя без радіо, телебачення та зв'язку. В Україні телебачення залишається основним засобом отримання інформації. Розмов про ангажованість і приналежність телеканалів певним фінансово-промисловим групам більш ніж достатньо. Більше того, телебачення залишається основним засобом маніпуляції громадською думкою. Отже, що таке цифрове телебачення та які українські особливості його впровадження, хто непогано заробив на благій меті?

2006 року в Женеві було укладено міжнародну угоду, яка передбачає перехід на цифрове мовлення замість звичного аналогового. Згідно з цим документом після 2015 року мали перестати діяти аналогові частоти. Отже, саме через цей документ у 2015 році Україна мала відмовитися від аналогового мовлення і перейти на цифрове.

Але відбулося зовсім інше. Проаналізуймо переваги й можливості провладного оточення регіоналів нагріти на цьому руки.

 

Власне "цифра" має низку беззаперечних переваг. Наприклад, цифрова система дозволяє більш ощадливо розподіляти частоти та простіша в керуванні. Для споживача найбільшим плюсом є значне покращення якості сигналу. Однак в Україні перехід на цифрове телебачення  супроводжувався скандалом,  пов’язаним зі  створенням приватної структури-монополіста, яка від 2015 року мала стати єдиним провайдером цифрового телебачення. Багато аналітиків вважають, що прийняття Україною в якості стандарту цифрового телемовлення формату DVB-T2 стало наслідком корупційних домовленостей. У більшості європейських держав цифрове телемовлення ведеться у форматі DVB-T. З цього часто робиться помилковий висновок про те, що даний стандарт кращий. Насправді ефективність використання частот і потенціал Т2 значно вищий, ніж у "європейського" DVB-T. Просто в той час, коли Європа переходила на цифрове ТБ, формату DVB-T2 не існувало. Якщо запитати фахівців  про його переваги, то отримаємо однозначну відповідь, що в цифровому мовленні використовується мультиплекс. Якщо говорити просто, то це смуга частот шириною 8 МГц, початкова частота якої вважається основною. Саме вона вказується на дисплеї телевізора, коли ви налаштовуєте свій цифровий тюнер або переглядаєте параметри прийнятого каналу. В аналоговому ТБ на одній частоті - точніше в її спектрі - транслюється лише один телеканал. За рахунок оптимізації кодування й ущільнення інформації при мовленні у форматі DVB-T на тій же частоті можна одночасно передавати до шести телеканалів стандартної якості DVD. Якщо мова йде про формат DVB-T2, то це число зростає до 12-15. Сукупність цифрових телеканалів на одній основній частоті і називається мультиплексом.

Ще одна перевага Т2 перед Т1 - забезпечення доступу в інтернет паралельно з телевізійним та радіомовленням, організація комунікаційних каналів з держструктурами та багато іншого. Одночасно Нацрада з питань телебачення і радіомовлення прийняла рішення, яке передбачає  шифрування  телеканалів  групи FTA, тобто вільного доступу.  Своє дивне рішення глава Нацради обґрунтував турботою про громадян України. Мовляв, інакше, в нашу країну хлине потік цифрових приставок сумнівної якості. Але ж декодером форматів DVB-T і DVB-T2 оснащена більшість сучасних рідкокристалічних і плазмових телевізорів таких відомих виробників як LG, Panasonic, Samsung і Sony. Проте в нашій країні вони марні: корейські і японські телевізори віднесені Нацрадою до розряду пристроїв сумнівної якості. Тим самим шанована державна структура вкрала у кожного власника сучасного телевізора приблизно по 80 доларів - саме така сумарна вартість вбудованого декодера DVB-T2, радіотракту та пульта дистанційного керування, які після рішення Нацради шифрувати відкритий ефір, стали непотрібними. Важливим є те, що після тотального переходу на цифрове телемовлення навіть ультрасучасні телевізори перетворяться на звичайні монітори.

А що таке пристрої високої якості? Це сет-топ-бокси - так на жаргоні називаються телевізійні приставки Strong і Umax, які отримали "добро" українських чиновників. Але ось тут якраз і потрібно повернутися до теми корупції.

Для забезпечення цифровими телеприставками бідних українців  Кабмін, керований тодішньою партією влади виділив 350 мільйонів гривень (при курсі 8 гривень за 1 долар). З них 333,45 мільйона було витрачено на закупівлю тюнерів: третина цієї суми повернеться в казну у вигляді податків, інші витрачені на оплату послуг "Укрпошти" з доставки цифрових телеприставок споживачам. Офіційна закупівельна вартість одного сет-топ-боксу становить 486,6 гривні, це приблизно 45 у. о. Уроздріб такі пристрої доступні за ціною порядку 530 гривень , відповідно 55 у. о. Але насторожує те, що ця ціна єдина для гіпермаркетів електроніки, інтернет-магазинів і радіоринку.

Подібна синхронність може говорити лише про те, що процес поширення сертифікованих Нацрадою телеприставок жорстко контролюється державою.

Але ось що цікаво. За даними журналу "Експерт" при замовленні партії сет-топ-боксів обсягом 500 штук вартість одного ресивера Strong DVB-555 з вбудованим декодером "українського" DVB-T2 складе 24-27 доларів. При замовленні сотень тисяч подібних пристроїв їх закупівельна ціна впаде приблизно до 10 доларів. Таким чином брудна маржа на держзакупівлі цифрових сет-топ-боксів становить майже 650%.

З урахуванням логістики та обов'язкових платежів кожна сертифікована в Україні цифрова телеприставка формату DVB-T2 приносить прибуток у розмірі від 18 до 37 доларів. А якщо порахувати, що мешканців України приблизно 45 мільйонів чоловік, і ,скажімо, лише кожен п’ятий має телевізор, ринку потрібно приблизно дев'ять мільйонів сет-топ-боксів. Таким чином шифрування відкритих каналів принесе певним структурам прибуток у розмірі до 300 мільйонів доларів.

 І колишня партія влади – регіонали -  неабияк до цього підготувалися: знайшли «правильного» провайдера, який  мав надавати технічні послуги з поширення сигналу та визначав телеканали для трансляції. Як відомо, обрано  було недержавний концерн ТОВ "Зеонбуд".

Кому ж належить ця більш ніж успішна компанія? Думки  різні, однак в усіх розкладах, які малюють експерти, завжди присутнє ім'я найбагатшої людини країни - Ріната Ахметова. Отже, власником цього надприбуткового дива є кіпрська компанія "Планбрідж лімітед". Далі Кіпру простежити власника неможливо, адже розкрити ім'я справжнього засновника кіпрської компанії може лише острівна влада і лише у відповідь на вмотивований запит іншої країни.

За інформацією ЗМІ, раніше власником "Зеонбуду" було ТОВ "КПН", яке належало Omni International Ventures Ltd. Цю компанію-нерезидента Державна податкова служба у своєму реєстрі віднесла до групи СКМ Ріната Ахметова.

З  2015 року ця приватна компанія  мала стати "царем та богом" кнопок телевізора. Адже ті глядачі, які не мають ні супутникового, ні кабельного телебачення, будуть змушені використовувати послуги "Зеонбуду" і пакет «правильних » телеканалів, лояльних до влади.

Згідно з ліцензійними зобов’язаннями "Зеонбуд" мав безкоштовно транслювати 32 телеканали – 28 загальнонаціональних та 4 регіональних.

Тож у чому фішка задуму? У грошах, які платитимуть телекомпанії за поширення сигналу. І тут починається найцікавіше. Учасники ринку стверджують, що тарифи "Зеонбуду" завищенні, порівняно з собівартістю, у 5 разів. На початку діяла знижка 50% - 1 мільйон 438 тисяч гривень / місяць за ліцензію. Далі знижка зменшилась  до 25% - тобто тариф склав 2 мільйони 157 тисяч гривень/місяць. Пізніше -  стандартний місячний тариф – 2 мільйони 876 тисяч гривень з кожної телекомпанії. Не важко порахувати, що загальна вартість розповсюдження сигналу 32 телекомпаній за місяць складе 92 мільйони 32 тисячі гривень. Або 1,1 мільярда гривень за рік.

При цьому "Зеонбуд" мав використовувати технічну базу державного концерну «РРТ». Щоправда у деяких містах вони мали використовувати вежі "Укртелекому" та місцевих операторів зв’язку.  Так "Зеонбуд" ставав монополістом на ринку цифрового телебачення.   

            Експерти ОБСЄ зазначають, що  процес переходу на цифрове мовлення повинен бути заснований на таких правових і політичних принципах, які захищають і зміцнюють свободу висловлювання думок, свободу ЗМІ та доступу до інформації. Якщо національні органи державної влади та управління не візьмуть до уваги певні принципи і правила, є серйозна небезпека негативних наслідків цифровізації. До цих наслідків належать: подальша монополізація ринку ЗМІ державою або бізнесом, звуження плюралізму засобів масової інформації, зведення нових бар’єрів на шляху культурного та мовного розмаїття, а також вільного потоку інформації, не залежного від державних кордонів. 

Отже, у сьогоднішніх реаліях перехід на цифрове мовлення буде проходити в чотири етапи.  Спочатку аналогове мовлення мають відключити в Київський, Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Волинській, Львівській, Закарпатській, Харківській, Сумській областях . Далі без каналового мовлення залишаться Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська області. Третій етап зачепить Полтавську, Тернопільську, Черкаську, Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку області. Останніми повинні відключити Луганську і Донецьку області. 

Проте, враховуючи складні процеси в державі і не дивлячись на прописані у Женевській угоді строки переходу на цифрове мовлення, вони будуть відтерміновані,  і реальний перехід на «цифру» відбудеться не раніше ніж за два роки. 

            Наразі  18 червня 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив розпорядження Антимонопольного комітету України стосовно визнання монопольного становища ТОВ "Зеонбуд".  Постановою Київського апеляційного адміністративного суду підтверджено правомірність розпорядження АМКУ від 23 грудня 2014 року № 641-р «Про визнання ТОВ "Зеонбуд" таким, що займає монопольне становище на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі телевізійних програм». Після цього Національна рада з питань телебачення і радіомовлення на засіданні  скасувала власне рішення № 2464 від 12 жовтня 2011 року «Про звернення Державного комітету телебачення і радіомовлення України», яким рекомендувала оператору цифрових мультиплексів МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 ТОВ «Зеонбуд» закодувати сигнал цифрового ефірного телебачення.  Рішення скасовано як таке, що «грубо порушує право телеглядачів приймати програми телерадіоорганізацій, які доступні для прийому на території України». Разом з тим Нацрада доручила оператору цифрових телемереж ТОВ «Зеонбуд» при розповсюдженні сигналів загальнонаціональних цифрових телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5 у місячний термін забезпечити виконання умов ліцензій каналів щодо розповсюдження програм у відкритому вигляді. Так тепер виглядає  проміжний  етап епопеї переходу України на цифрове мовлення.

За матеріалми змі підготував,

 Всеволод Кисілевський

Газета "Життя Прикарпаття"

Share