Минув місяць з моменту прийняття  16 вересня  Верховною  Радою України  закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».  Цей закон розділив суспільство на два табори «за» і «проти». Значна частина українського суспільства цей документ   назвала здачею інтересів України.  Також обурення викликав і документ  про амністію згідно з яким передбачається , що терористи не отримають  справедливого  покарання за свої дії. Закон №5082 «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей», яким би гуманним щодо бойовиків він не був, звучить дуже описово.  У статті 1 зазначено , що слід  звільнити від кримінальної відповідальності  осіб, які вчинили в період з 22 лютого 2014 року діяння, що містять ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.  А це означає , що особи  які були учасниками збройних формувань , та брали участь у діяльності самопроголошених органів у Донецькій, Луганській областях або протидіяли проведенню  АТО будуть звільнені від відповідальності. Тож виникає запитання яка користь він цих законів інтересам нашою держави та її цілісності. Свої думки з цього приводу  висловив сотник Самооборони Майдану, а нині заступник Міністра доходів і зборів України Михайло Ноняк:

«Я пройшов Майдан і  мене рада сотників Самооборони Майдану   делегувала у владу на посаду заступника Міністра доходів і зборів України така була воля моїх побратимів. Багато моїх друзів з якими ми перемогли злочинну владу сьогодні захищають територіальну цілісність України на сході. Відверто кажучи , я не підтримую згадані вами закони і вважаю, що нове скликання  ВРУ  повинно їх скасувати. Візьмімо закон  «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей» відповідно до якого відповідальність буде зніматись за умови добровільної здачі зброї, військової техніки,  звільнення заручників та будівель державних органів і органів місцевого самоврядування.

Ця теза звучить зрозуміло. Але, з огляду на реальний стан речей, навіть на такі преференції з боку української влади бойовики не проміняють вседозволеність, яку мають зараз. Звичайний хлопець з району, що раптом став «ополченцем», а якщо ще й командиром, чхав на той Кримінальний кодекс. Та й навряд хтось із них припускає, що взагалі буде покараний. Не має практичного механізму реалізації положень цього документу у ситуації, яка має місце на сході нашої держави –закон діяти не буде. Щодо другого документу «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»  то як на мене ухвалений закон про так звані особливі статуси українських територій, захоплених окупантами, вважаю зрадою держави. Задайте собі запитання , а скільки депутатів з тих, що проголосували за нього, бували на передовій, дивилися в очі воюючим? "За що загинуло стільки людей?"  про мене часто  - "За те, щоб Україна отримала свою Абхазію чи своє Придністров'я?". Невже нам потрібен закон щоб узаконити владу сипартистів,  очевидно-ні, а тому помилки потрібно виправляти . Тож, не має часу на роздуми, адже у зоні АТО гинуть люди. Дуже важко повірити, що за ці прописані нормами закону три роки Донбас, перебуваючи у жахливому стані,  відновиться, а не стане ще гіршим. Ніхто ж не вірить, що навіть якщо бойовики погодяться на умови нових законів, наступного ж дня там запрацює бізнес, шахти почнуть добування вугілля, відкриються школи та університети. Територію, що перебуває під контролем ДНР та ЛНР, все частіше порівнюють з пеклом. На сході нашої держави живуть люди, а точніше  виживають і для них три тижні – величезний термін, не кажучи вже про роки».

                                                                            Спілкувався  Всеволод Кисілевський,

                                                                                                                           член НСЖУ