Мощі Косми і Дем’яна постій перебуватимуть в Яремчі (Фото)

 

Сонячного святкового дня 7 липня в церкві Різдва св. Йоана Хрестителя в м. Яремче відбулась урочиста церемонія передачі мощей св. Косми і Дам’яна, братів-лікарів, які загинули мученицькою смертю за часів Діоклеціана близько 303 року в Кілікії (Мала Азія). Антимінс (з грец. – замість престолу), прямокутний плат з лляної тканини із зашитими часточками мощів святих, передав настоятелю церкви отцю Мирославу Бойку кореспондент газети «Яремчанський вісник» Всеволод Кисілевський, внук світлої пам’яті отця Степана Кисілевського (1907-1995), який в часи тоталітарного режиму зробив вагомий внесок в утвердження незалежної України і відродження УГКЦ. Це він у важкі роки, позначені страхітливими переслідуваннями, зберіг антимінс, посвячений Галицьким Митрополитом Михайлом Левицьким (1774-1858). З другої половини проводив душпастирську працю в таких населених пунктах: Перерісль, Фитьків, Лісна Тарновиця, Цулилів, Горохолина, Грабівці, Пасічна, Битьків, Надвірна. Ревний душпастир, рукоположений на священика 9 грудня 1934 року Митрополитом Андреєм Шептицьким, в часи войовничого атеїзму підтримував дружні зв’язки з єпископами Симеоном Лукачем та Софроном Дмитерком, засновником підпільної семінарії в Дорі отцем Михаїлом Косилом; допомагав своєму братові, мученику за віру, отцю-редемптористу Зеновію Кисілевському. Наражаючи на небезпеку своє життя і життя своєї родини, отець Степан взяв на виховання в свою сім’ю Зеновія, сина засудженого в 1946 році отця Теодора Давидюка, який був одружений з Володимирою Бандерою, сестрою провідника ОУН Степана Бандери.

 

Віднині ця священна реліквія – антимінс, збережена отцем Степаном Кисілевським, який залишився вірним своєму покликанню навіть у найважчі часи, позначені страхітливими переслідуваннями, буде знаходитися в церкві Різдва св. Йоана Хрестителя. Як відзначив у своєму виступі настоятель, отець Мирослав Бойко, віднині всі потребуючі будуть мати можливість звернутися в молитві до св. Косми і Дам’яна, благаючи через їх посередництво в Господа оздоровлення, опіки і ласк для себе і своїх близьких.

Урочисто переданий у яремчанську церкву антимінс має підпис і печатку Галицького Митрополита, Кардинала Михайла Левицького. Він народився в с. Ланчин 16 серпня 1774 року в родині священика, який служив в церкві Успіння Пресвятої Богородиці, збудованій 1716 року. Під час навчання у духовній семінарії у Відні (Австрія) виявились його непересічні здібності, енергія, талант,до наукової праці. 1798 року  стає священиком, згодом викладачем у Генеральній Львівській семінарії. 1808  року отримує призначення каноніка Галицької митрополії. Тут він розгорнув широку релігійну і суспільну діяльність, особливо у сфері шкільництва. Як Перемишльський єпископ (з 1813 року) відновив Перемишльську кафедральну капітулу, підготував Єпархіальний синод, який відбувся 1818 року з постановою закладати парафіяльні школи з українською мовою викладання, видав катехизм, буквар і катехитичні науки для дітей (їх уклав за дорученням тоді єпископа М.Левицького отець Іван Могильницький). Також він заснував того ж року дяко-вчительський інститут в Перемишлі. Завдяки подвижницькій праці молодого єпископа виникло Товариство священиків з метою видавати релігійні книжки і часописи для поширення правд віри й моралі серед народу. Визнаючи великі здобутки Перемишльського владики на Божій ниві, цісар Франц I після смерті Антона Ангеловича призначає його Митрополитом, а з 1848 року - примасом Галичини, він подбав про опіку греко-католицьких консисторій над українськими народними школами, про настанову українських катехитів в гімназіях (1856), про українські виклади догматики (1849) та кафедри пасторального богословія і катехизму у Львівському університеті. 1839 року виступав з протестом проти ліквідації російським урядом унії на Правобережжі, Волині й Білорусі. Австрійський уряд визнавав заслуги Митрополита Михайла Левицького, тому нагородив його хрестом ордена Леопольда, а 16 червня 1856 року папа Пій IX надав йому кардинальський титул. Один з найбільших подвижників і оборонців греко-католицької віри Михайло Левицький прожив 84 роки, з яких 42 віддав митрополичому служінню. Він помер 14 січня 1858 року і похований, згідно із заповітом, в Унівському монастирі. Як визнають теологи, час перебування Михайла Левицького на митрополичому престолі належить до найсвітліших періодів греко-католицької церкви, а сам Митрополит – до найвизначніших постатей українського народу.

Отже, антимінс, вік якого за приблизними розрахунками, сягає чверті тисячоліття, освячений першими українським Кардиналом Митрополитом Михайлом Левицьким і збережений ревним священиком отцем Степаном Кисілевським, повертається в Господній храм, ще раз засвідчуючи, Господні святині - незнищенні. Він освячує наш час, закликаючи долати зневіру й сумніви, працювати для прослави Христової церкви.

 

Світлана ФЛИС,

член Національної спілки краєзнавців України