4 серпня Amnesty International, неурядова правозахисна організація зі штаб-квартирою в Лондоні, опублікувала звіт, в якому серед іншого звинуватила українських військових у недотриманні міжнародного гуманітарного права. Зокрема, у бойових діях у межах населених пунктів, що в організації вважають порушенням законів війни. Висновки АІ стали подарунком російській пропаганді і спричинили грандіозний скандал. З критикою оцінок Amnesty International виступила українська влада та правозахисники. До них приєдналися окремі західні колеги. Головна претензія до звіту – викладені у ньому випадки ставлять на один щабель російських окупантів та українських оборонців.  

Точку зору українців підтримали в посольствах США, Великобританії та в інших країнах. Але при цьому нинішня очільниця Amnesty International Агнес Калламар агресивно відповіла на критику. Мовляв, організацію атакують "юрби тролів", але це не похитне її "неупередженості". У відповідь  британська The Times опублікувала розгромну статтю про діяльність АІ. В ній цю організацію не лише назвали рупором путінської пропаганди. Автори публікації вважають, що після ганебного звіту ця організація має піти в небуття. Українське суспільство теж активно засудило необ’єктивні висновки цієї правозахисної організації, проте проблема куди складніша, аніж викрита заангажованість однієї з багатьох неурядових організацій.  Такі організації з міжнародним охопленням, і неурядові, й ті, що діють під егідою ООН, давно перетворилися на бюрократичні інституції з освоєння грантів і благодійних коштів.  Практика свідчить, що раніше правозахисні організації вже втрапляли в скандали з оцінками ситуації в Україні. Їхні висновки також активно використовуються російською пропагандою. Кілька місяців тому було оприлюднено доповідь управління Верховного комісара ООН з прав людини, в якій містилися факти порушення прав людини не тільки на підконтрольних окупантам територіях, але й на місцевостях, які контролюються ЗСУ.   Тобто в управлінні Верховного комісара ООН з прав людини також говорять про "сторони" конфлікту, ставлячи на один щабель окупантів та їхні жертви.

 Нажаль у звітах правозахисних  організацій не наголошується про те, що росія проводить військову агресію  не тільки проти Збройних Сил України, але веде війну проти всього українського народу і першими її жертвами стає цивільне населення українських міст і селищ. Тому для забезпечення об’єктивної оцінки варто говорити не тільки про окремі факти порушень, вказуючи на "обидві сторони", а й про причини, які призвели до масового порушення прав людини, обсяг таких порушень та їхні нищівні наслідки.

На даний час слід пам’ятати, що переважна більшість міжнародних неурядових організацій виникла доволі давно і найкращі часи в їхній історії позаду. Amnesty International, наприклад, заснували ще у 1961 році, у 1977-му вона стала лауреатом Нобелівської премії миру.  Нагадаю, що ця в минулому шанована організація  опублікувала звіт, у якому йдеться про те, що українські війська нібито ставлять під загрозу цивільне населення, створюючи бази та розміщуючи системи озброєння в населених житлових районах, зокрема в школах і лікарнях, відбиваючи російське вторгнення. Чим зробила неоціненний внесок для російської пропаганди. Після нього виникає дуже важливе запитання: чи готові центри впливу, які стоять за подібними організаціями, переглянути підходи до їхньої діяльності.

Олександр Гуменюк,                                                                                       

 депутат Яремчанської міської ради