100 років тому тризуб визнали державним гербом – 10 історичних фактів

25 лютого 1918 року року став державним гербом УНР. У давні часи це був знак князівського роду Рюриковичів – правителів Русі.

До 100-річчя затвердження тризуба державним гербом УНР Український інститут національної пам'яті підібрав історичні факти про цей знак.

- Найдревніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що це був магічний знак роду, оберіг. Відомо до 40 тлумачень знаку - тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім'я перемоги життя над смертю. Є гіпотеза, що це знак триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

 
Монети князя Володимира із зображенням тризуба
Монети князя Володимира із зображенням тризуба

- В українському діловодстві тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату 1917 року. Нею скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.

- Михайло Грушевський вважав, що гербом України має стати золотий плуг на синьому тлі як "символ творчої мирної праці", але урядова комісія із обрання герба обрала тризуб.

- 6 січня 1918 року тризуб із хрестом над середнім "зубом" у 8-кутній рамці з'явився на перших грошах, випущених Українською Народною Республікою. Автором банкноти у 100 карбованців був художник-графік Георгій Нарбут.

- 25 лютого у Коростені на Житомирщині на засіданні міжсесійного зібрання Центральної Ради - Малої Ради був затверджений Герб Української Народної Республіки. Ухвалений закон не містив малюнків, а мав лише опис. 22 березня Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського – тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.

100 років тому тризуб визнаний державним гербом
100 років тому тризуб визнаний державним гербом

- 22 січня 1919 року тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

- Його використовував Уряд УНР у еміграції та різні політичні організації. В тому числі на емблемі Організації українських націоналістів був тризуб із мечем на місці середнього зуба. Після проголошенням Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941-го похідним групам ОУН видали інструкції із зобов'язанням вивішувати тризуби на всіх "видних місцях".

- Використання тризубу в СРСР заборонялося, "винуватців" жорстко карали. У 1960–1980 роках КГБ неодноразово займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із тризубом почепили на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер – Дніпро), 23 квітня 1970 року – в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті, 7 січня 1984 року – над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.

 
100 років тому тризуб визнаний державним гербом
100 років тому тризуб визнаний державним гербом

- У 1991 році тризуб визнали державним гербом, Україна продемонструвала наслідування традицій Української Народної Республіки. Затверджений 9 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України (разом із доданими зображеннями). Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Питання про великий герб відкладено на майбутнє.

- Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася із знищення тризуба як маркера української ідентичності.

19 лютого 1992 року Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України. Його вважали головним елементом великого державного герба України.Відкритий конкурс проектів державного герба України оголосили 24 червня 1991 року, ще за існування СРСР.

Робочу групу-журі було створено під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження ВР. До неї увійшли історики, мистецтвознавці та музейники. Для участі в конкурсі надійшло понад 200 робіт. З них 192 мали зображення тризуба. Вони всі тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Переміг проект історика–геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького.

Share