Мальовничий світ художниці Галини Винник

Мальовничий світ художниці Галини Винник

Пані Галино, розкажіть про себе, де народилися, навчалися, працювали, тобто про свій життєвий шлях?

Я народилася в чарівному прикарпатському місті Надвірна зимового  ранку - 2 січня 1957 року. Таким чином своєю появою на світ принесла радість родині, адже тато і мама дуже хотіли дівчинки. Навчалась у Надвірнянській середній школі №1. Були звичайні шкільні роки, займалась плаванням, грала у баскетбол, теніс, їздила на велосипеді, грала у війнушку з хлопцями і, як усі, малювала в шкільних зошитах. Після закінчення школи вступила до Тернопільського фінансово-економічного інституту. По його закінченні працювала економістом у відділі робітничого постачання НГВУ «Надвірнанафтогаз». Протягом довгих років цифри панували наді мною. Вийшла заміж, маю двох діточок, доньку Вікторію і сина Богдана, трьох онуків богатирів - Павла, Олександра та Ромчика.  Але жилочка творчості була в мені завжди - дякую за це своїм батькам! Захоплююся флористикою, друкувалась у журналі "Огородник". Ще 17 років тому наше подвір'я зайняло перше місце в місті Надвірна у конкурсі "Краще подвір'я". На початку 90-х років разом з чоловіком займалася приватною підприємницькою діяльністю, а в 2000-х роках виїхала за кордон допомагати доньці виховувати онука. Останні роки проживаю в Україні, подорожую світом.

 

Коли відкрився дар малювання і як вважаєте, що стало причиною такого відкриття?

Проживаючи за кордоном, в інтернеті познайомилася з цікавою людиною із Франції. Він малював, і ми спілкувались на цю тему. Ось я якось намалювала олівцем дівчину і хлопця, котрі дивились на зорі, і показала йому. Перше його запитання було - ви навчались колись малювати? Ні! - сказала я! Так от, у вас гарно виходить, ви спробуйте, може, це буде колись вашим хлібом. Я усміхнулась на всі 32... і забула. Через рік вчитель з малювання навчав онука малювати, тоді вперше взяла пензель і спробувала. З того часу малювання стало моєю улюбленою справою. Висновок - у майбутнього абсолютний слух!

У Вашій родині хтось малював чи малює?

Ніхто професійно не малював у нашій родині, принаймі я такого не знаю, але тепер малюю я і син мого двоюрідного брата - Віталій з Городенки. Також онук Олександр навчається малювати, цікавість проявляє найменший онук Ромчик. Отак! Не обов'язково знати дорогу в житті - важливо її знаходити!

Розкажіть про свої роботи, що переважає у Вашій тематиці малювання?

Я пробую себе у різних техніках і стилях. Навчаюся, навчаюся і ще раз навчаюся. Спостерігаю, як працюють інші художники. Самотужки перечитую теорію з книг, дивлюся відеоуроки з малювання. Люблю писати квіти - це моє! Вони народжуються з-під пензля з великим задоволенням, гармонійно лягають на полотно. Мабуть захоплення флористикою зробило своє відображення. Люблю яскраву кольорову гамму, яка завжди підносить мій настрій. Але ніколи не впевнена звечора, що буду писати зранку. Вечором думаю одне, а зранку малюю зовсім інше. Отака спонтанність і рухає мене вперед.

Що Ви вважаєте найбільшим своїм досягненням у ролі художника: це може картина чи якась подія, що є найбільш знаковим для вашої творчості?

Це моя найперша і незабутня виставка, яка відбулася на початку цього року в Івано-Франківську в фортечній галереї "Бастіон". Я її для себе назвала «манна з неба», бо вона була для мене несподіваною.  Відверто признаюся, ніколи не думала, що саме в такий період життя зможу осягнути та збагнути, відчути такі нові почуття, ємоції, думки, які надихають мене до чергового творчого натхнення. Чесно скажу Вам, щастя - це коли ти відчуваєш, що ти потрібна, жадана, затребувана на цьому світі! Щастя - це коли ти твориш добро, а добро віддається тобі сторицею. Коли ти твориш маленьку частиночку щастя і ділишся ним з людьми, ось і це є, на мою думку, моїм найбільшим досягненням як художника.

Де творите таку красу? У Вас є власна технологія чи секрет написання картин?

Зазвичай, пишу свої роботи вдома, на веранді - це моя затишна домашня майстерня. Тут я відкриваю свій новий світ, світ повний безмежної творчої свободи! Завжди беру пензель до рук і малюю на полотні з позитивним настроєм та енергією, яку передаю на полотно. Це не секрет, це - аксіома.

 Також беру уроки, коли буваю в Києві, в талановитої майстрині Олени Фудзіти. Я поки що не можу стверджувати, що вже знайшла свій стиль, він твориться, кується методом проб, помилок та апробацій. Шукаю себе, хоча імпресіонізм домінує у моїх роботах.

Ваші роботи продаються і де можна ознайомитися з Вашою творчістю?

Звичайно продаються, але не всі. Багато моїх «діток» пішли в доросле життя, розбіглися по світу, країнах, містах, вулицях, домівках. Малюю і на замовлення. До речі цього року планую малювати куточки рідного міста, щоб увіковічити пам‘ять і славу нашого красивого Прикарпаття. Також з моєю творчістю можна ознайомитися на моїй персональній сторінці у соціальній мережі "ФЕЙСБУК". Як я вже казала, перша виставка картин під назвою "Малюю світ..." проходила у фортечній галереї "Бастіон", що в Івано-Франківську, а з 20 травня по 11 червня проходитиме виставка в Надвірній, в Музеї історії Надвірнянщини. Водночас запрошую надвірнянців, жителів та гостей нашого краю поринути у мій мальовничий світ. 

Чому Ваша виставка має назву "Малюю світ..."?

Подивіться навкруги на навколишній весняний світ, який він прекрасний та чудовий! Наші гори Карпати, наша річка Бистриця Надвірнянська, наше місто із зеленими вуличками та квітучими провулками, церквами, собором та костелом. А палітра розквітлих травневих квітів від нарцисів, півоній, конвалії до п'янкого запаху бузку. А жайворонки, які літають над містом. Людcька душа потребує краси, як квіточка сонечка, і цю красу дають їй природа і мистецтво - ці два одвічні генератори духовного очищення і збагачення. Увесь цей казковий, витончений та неповторний світ я прагну відобразити у своїх творах, які представлені у виставці під назвою "Малюю світ...".

Розмовляв Михайло Мицус

Share