Щороку українці в переддень святкування Дня Незалежності України відзначають День Державного прапора. Багато українців прагнуть знати історію становлення одного з найголовніших символів країни. Отже, перші згадки про український прапор з  поєднанням синього і жовтого кольорів  з’явилося на гербі Львова. Тоді  король Данило Галицький подарував місту герб із зображенням жовтого лева на блакитному тлі. Подія  датована 1256 роком.  Також золотий і синій колір використовували на гербі Галицько-Волинського князівства і ці кольори присутні на гербах місцевої знаті, князів та шляхтичів. Прапори козаків Запорізької Січі також часто мали поєднання елементів синього та жовтого, особливо починаючи з XVIII століття. Поєднання синього і жовтого кольорів має на наших землях глибоке коріння. Згадаймо, приміром, славнозвісну Грюнвальдську битву 1410 року, в якій об'єднані сили слов'ян і прибалтійських народів розгромили німецьких залізних рицарів. У цій битві взяли активну участь і представники українського народу. Польський історик Ян Длугош зазначає, що хоругва Львівської землі "мала на прапорі жовтого лева, що ніби дереться на скелю на синьому фоні ", а хоругва Перемишлівської землі "мала на прапорі жовтого орла з двома головами, оберненими однаково в різні боки на синьому фоні".

Також історичні джерела донесли до нас відомості  про прапори, або як ще називали  їх корогвами набули широкого застосування  в героїчну козацько-гетьманську добу. У козацькому війську було, в основному, три роди корогв: 1 – корогва всього війська або гетьманська, 2 – корогви полкові, 3 – сотенні.  Корогва – найзначніша святиня українського козацтва. На ній найчастіше золотом вишивався образ Покрови – Пресвятої Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, Запорозької Січі.  З різних письмових згадок видно, що в козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв, а панувала повна довільність, так само і щодо барв прапорів. У роки національно-визвольної війни 1648–1657 рр. козацьке військо використовувало прапори різних кольорів. Очевидець штурму козаками м. Гомеля в 1651 р. писав: "О 8 годині рано при зміні варти побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга, червона корогва, а коло неї – три білі і дві чорні, і дві жовто-блакитні".

 З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя.

Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.

В Галичині, яка входила в австро-угорську імперію, в жовтні 1848 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 роках  в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.  22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 році, у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У листопаді 1918 році у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Артикул 5 цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий. 20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

 Після того як Україна ввійшла до складу СРСР  синьо-жовтий прапор був заборонений.  Тільки із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом, і 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг. Кольори нашого Державного прапора зародилися в надрах українського народу, без будь-яких сторонніх впливів. Український прапор, який був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним прапором України.  День Державного прапора України   відзначається щорічно 23 серпня. На загальнодержавному рівні свято встановлено указом ІІ Президента України № 987/2004 «Про День Державного Прапора України» від 23.08.2004. Цей указ було доповнено Указом ІІІ Президента України  № 602/2009 «Про внесення змін до Указу Президента України від 23 серпня 2004 року N 987», яким було засновано підняття Прапора України у День Державного прапора України і під час інших державних свят та проведення загальнодержавних заходів. 

Михайло Ноняк

громадський , політичний діяч