Наші північні сусіди росіяни не тільки  століттями зазіхали на українські землі, але і відверто присвоювали собі українську історію, культуру та зокрема і музику. Чимало російських романсів, пісень і композиторів насправді поцуплено в українців.   Почнімо з класики. XVIII століття – у Європі звучать імена Моцарта, Гайдна, а у нас, українців, здається, повна тиша і жодного композитора. Принаймні у цьому нас переконували московити. Насправді ні, ми мали класиків світового рівня – Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель. Але їх, за винятком хіба Веделя, просто взяли і привласнили наші сусіди. Вони й нині біля цих прізвищ пишуть "російський композитор".

 Наприклад музичний твір "Священная война" насправді наша пісня  "Повстань, народе мій" ("Ось день війни народної...") .  Згідно з радянською версією, 24 червня 1941 року, В. І. Лебедєв-Кумач написав текст "Вставай, страна огромная...", 26 червня написано музику до неї. Однак пісня схожого змісту "Повстань, народе мій", з такою ж музикою зустрічається в спогадах офіцерів армії УНР і в "Літописі УПА", що дає підстави стверджувати про українське походження пісні і факт крадіжки росіянами української пісні. Ускладнює все те, що жодних відомостей про авторство музики і тексту пісні не збереглося. 

Текст зі спогадів офіцерів армії УНР:

 Повстань, повстань, народе мій,

Берись до зброї вмить,

За Україну смертний бій,

Священний бій кипить.

Ми йдемо в бій з ворожими полками орд чужих,

Ми віримо, що зможемо звільнити край від них.

Ось день війни народної,

Ось кари й помсти час,

Нема вже сили жодної,

Щоб стримувала нас.

 На моє переконання пісня дуже актуально звучить у наш час. Тепер кожного дня українці наближають перемогу над московським агресором та відновлюють історичну справедливість.

Олександр ГУМЕНЮК,

депутат Яремчанської міської ради