Михайло Ноняк: «Україні є що втрачати. Українське суспільство наразі перебуває на стадії усвідомлення важливості здобутків Революції Гідності»

Події Революції Гідності продемонстрували здатність українців  до самоорганізації та створення дієвих інструментів громадянського суспільства. В результаті перемоги Майдану відбулася суттєва зміна влади у персоналіях, проте вплив олігархів на суспільно-політичні та економічні процеси залишився значним. Висловити свою думку про події 2014 року та їх вплив на розвиток нашої країни на сьомий рік після Революції Гідності редакція газети «Життя Прикарпаття»  попросила  сотника другої сотні Євромайдану (2013-14 рр.), заступника Міністра Міністерства доходів і зборів України (2014-16 рр.), Голову Державної служби України з безпеки на транспорті (2016-19 рр.), а тепер Голову   Всеукраїнської Профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій Михайла Ноняка.


«Цьогоріч минуло  шість  років після розстрілів Небесної Сотні, втечі Януковича та перемоги Революції Гідності. Однак надії та ідеали Євромайдану  реалізовані не в повній мірі. Теперішню Україну було б важко впізнати, якби справдилися очікування українців кінця лютого 2014 року. Люди були сповнені рішучого ентузіазму й вірили, що  після революції жоден беркутівець не уникне покарання, жоден чиновник-регіонал не сидітиме у владному кріслі, а корупції та олігархату прийде нарешті кінець.  

Революція на граніті 1990 року, Помаранчева революція 2004-го та  Революція Гідності –   усе це етапи тривалого перехідного періоду від авторитарного суспільства до демократії. Це етапи складного процесу творення української політичної нації.  Революція Гідності продемонструвала здатність активної частини українців до самоорганізації, створення дієвих інструментів громадянського суспільства. І маємо розуміти, що це було набагато серйозніше, ніж просто рішення однієї країни обрати проєвропейський шлях розвитку. Так вже історично склалося, що Україна надто багато важить на геополітичній мапі Європи, світу. Тому Росія сприйняла тодішній наш вибір саме як спробу переділу геополітичної мапи і вкотре підтвердила, що не має наміру відмовлятися від свого амплуа "жандарма Європи". Тож спершу анексувала у нас Крим, а згодом втягнула у гібридну війну, яка вже шостий рік відтягує в України економічний та найважливіше – людський ресурс. І сьогодні саме Кремль керує тими, хто обіцяє реванш прихильникам Революції Гідності.

Українське суспільство сьогодні зобов’язане усвідомити важливість подій 2013 – 2014 років, що суттєво змінили вектор розвитку нашої держави і вагомість того, що вже досягнуто. Заради майбутнього прогресу. Та просто заради майбутнього.  Саме завдяки Революції Гідності Україна вийшла з  комфортного для представників її еліти російського затінку та зуміла збільшити власну зовнішньополітичну суб’єктність. Так, вона сьогодні ще не повністю відповідає потенціалу нашої держави, але сприйняття України в оточуючому світі помітно змінилося: з нами змушені рахуватися. Рушієм Революції Гідності стала відмова Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Сьогодні вона повноцінно діє. ЄС перетворився на головного торговельного партнера України, а намір України стати членом НАТО та Європейського Союзу знайшов законодавче вираження у Конституції України.

Необхідно розуміти, що шлях на Захід для нашої держави буде тривалим через власну нереформованість, примхи політичної кон’юнктури та спротив Росії, проте досягнення на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції залишаться здобутками українського суспільства.

 В реаліях сьогодення після обрання Президентом України Володимира Зеленського  та його парламентської більшості в Україні  виникла атмосфера гібридного реваншу. А з РФ почали повертатися більшість близьких соратників Януковича, таких як Андрій Портнов, Олена Лукаш  та інші екс-регіонали, які  запустили системну роботу із дискредитації пам’яті Майдану, розповідаючи, що в Україні відбулася не революція, а “державний переворот” і що криваві вбивці учасників акцій протесту — це “правоохоронці, що не зрадили присязі”. Найбільш обурливим прикладом нівелювання результатів Революції Гідності стало повернення в Україну двох колишніх беркутівців, звинувачених у розстрілах на Майдані, яких передали в рамках обміну в ОРДЛО. Вбивці не тільки безкарно повернулися до Києва, а й відкрито заявили про намір відновити “чесне ім’я “Беркуту” закликаючи судити майданівців за “державний переворот”. Родини Героїв Небесної Сотні обурені таким відвертим знущання над пам’яттю полеглих на Майдані. Обурений цим і кожен свідомий українець. Бо сьогодні вони посягають на святе. Маємо констатувати, що перетворення 2014 – 2019 років вище оцінюють наші західні партнери, ніж громадяни України.  Тому давайте разом зробимо ревізію того, що, без перебільшення, можемо віднести до досягнень цього періоду. Ось тільки найважливіші з позитивних трансформацій:

-          Збройні Сили стали не лише численними, але і боєздатними. Вони мають реальну підтримку значної частини громадян України.

-         Позиції української мови зміцнюються у суспільстві та інформаційному просторі.

-         Постала Православна Церква України. Це ще один впевнений крок, який ми зробили у напрямку від москви.

-         Боротьба з корупцією, попри часом показовість і позірність, обмежує сваволю чиновників у гонитві за статками, які тепер доводиться декларувати у відкритий широкому загалу спосіб. Постали нові антикорупційні та слідчі органи, які, щоправда, зараз намагаються дискредитувати, нівелюючи тим самим перетворення останніх років.

-         Україна змінила характер енергетичних відносин з Росією, які завдавали державі значних збитків.

-         Децентралізація влади стала реальністю, і чимало ОТГ демонструють ефективність управління, сприяючи переведенню стосунків «влада-суспільство» у площину партнерства.

-         Триває боротьба за ефективний державний менеджмент.  

На мою думку, сьогодні важливо, чітко усвідомивши ці досягнення, не дозволити їх нівелювати і не допустити відходу назад. Ми маємо  розуміти, що за кожним з них – титанічні зусилля нації. І за кожне з них пролилася кров наших героїв. Багато крові. Тому, за ситуації, що склалася сьогодні «какая разніца» - це вже не прояв інфантилізму ані, тим більше, миролюбства. Це – злочин. Не більше і не менше. Тому будьмо свідомі наших здобутків і нашої мети. Вперед. До перемоги.

Слава Україні! Героям слава!»,  —  зазначив український громадський та політичний діяч Михайло Ноняк.

Спілкувався Святослав Городоцьий

Газета "Життя Прикарпаття"

Share