Нардеп Юрій Дерев’янко – кандидат у президенти без шансів на перемогу?

Нардеп Юрій Дерев’янко –  кандидат у президенти без шансів на перемогу?

Нардеп Юрій Дерев’янко –  кандидат у президенти без шансів на перемогу?

Мешканці Прикарпаття часто запитують, навіщо висувати свою кандидатуру на пост президента, коли шанси на перемогу дорівнюють нулеві. Навіщо політикам гра «йду в президенти»? Чи є пояснення?  Багато політиків, які прийняли рішення поборотися за крісло Президента України, прекрасно усвідомлюють, що така ціль для них недосяжна. Але відразу після президентських виборів розпочинається підготовка до виборів у Верховну Раду України, тож для деяких кандидатів - це шанс зібрати голоси в першому турі президентських перегонів та використати їх як аргумент для отримання фінансування власних передвиборчих партійних кампанійвід олігархів. Як це відбувається ? Отже, кандидат, який на виборах ПрезидентаУкраїни отримав певну кількість голосів, може розраховувати на фінансуваннявиборчої кампанії своєї партії від олігархів. Виникає запитання, а чим розплачується політична сила за таку підтримку? Дуже проста схема: олігарх, який фінансував виборчу кампанію, призначає в прохідну частину партійного списку своїх довірених людей (у народі їх називають кнопкодавами або пушками). Саме завдяки таким політикам наш парламент значною мірою працює в інтересах олігархату, а не народу України.

 

Розгляньмо випадок нашого прикарпатського депутата  Юрія Дерев'янка, який зібрався поборотися за пост Президента України. Як він заявив, його мета – створитинеоекономіку йцифрову державу. На підтвердження серйозності своїх намірів він опублікував відеоролик, у якому розповів, як збирається змінювати країну. Дерев'янко виступає за економічну легалізацію, введення "криптогривні" – і ще багато новацій, які дуже важко зрозуміти пересічним українцям, а ще важче  – втілити їх у життя.

Варто згадати, що чинний нардеп Юрій Дерев’янко зовсім не сприяє розвитку та вирішенню проблем у своєму виборчому окрузі з центром у місті Надвірній. Дерев’янко асоціює себе з опозиційним політиком і як справжній опозиціонер не голосує за бюджет країни. А саме в головному фінансовому документі депутати, які відстоюють інтереси своїх виборців, добиваються виділення коштів з державного бюджету на нагальні потреби округів, у яких вони обиралися депутатами до ВРУ. У випадку з Дерев’янком бачимо повне ігнорування такого інструменту покращення життя громад Прикарпаття.  87-й виборчий округ, у якому був обраний депутатом ВРУ Юрій Дерев’янко, не отримує підтримки, як це відбувається в інших округах, де народні депутати для потреб своїх виборців залучають мільйони гривень із держбюджету. Проте депутат Дерев’янко має чим зайнятися, адже його каденція супроводжується гучними скандалами й безконечними обіцянками.

Згадаймо, як розпочав політичну діяльність Юрій Дерев’янко.  Так, у 2010 році  він був обраний депутатом Івано-Франківської облради від "Фронту змін", проте вже через два роки, у серпні 2012, його виключили з партії за ігнорування прийнятих рішень, про що оголосили на одному із сесійних засідань Івано-Франківської облради. В 2013 році  розгорівся черговий скандал, пов'язаний із особою Юрія Дерев’янка: тоді "Українська правда" писала, що в часи Віктора Януковича Дерев'янко був пов'язаний зі скандальними компаніями-розробниками "Арт-Мастер" та ТОВ "3-Т", які постачали програмне забезпечення Держреєстру Мін'юсту. До липня 2013 року держава була змушена перераховувати цим компаніям більше, ніж 10 мільйонів гривень щомісячно за право користування реєстрами. Згодом проти ТОВ "Арт-Мастер" і "3-Т" було відкрито кримінальні провадження, а 19 рахунків розробників були заблоковані. Сам Дерев'янко заперечував свої зв'язки з цими IT-компаніями.

У 2014 році Юрій Дерев’янко став співзасновником партії "Воля". На позачергових виборах до Верховної Ради України "Воля" брала участь спільно з "Самопоміччю" Андрія Садового. Проте вже в листопаді 2014 року всередині партії стався розкол: усі її представники, обрані за списком "Самопомочі", залишилися в лавах партії Садового, а Дерев'янко став єдиним депутатом від "Волі" в парламенті. Тоді один із лідерів партії, глава Громадського люстраційного комітету Єгор Соболєв вийшов із лав "Волі" і дав власну оцінку Юрію Дерев’янку: «Немає слів: розбираюся. Одне можу сказати точно — величезною помилкою було взяти в партію й у творення люстраційного законодавства Юрія Дерев’янка. Це дуже талановитий шахрай, за яким стоїть величезне угрупування з викачування грошей платників податків».

Далі Юрій Дерев’янко намагався «розкрутити» бренд партії "Воля". Уже19 квітня 2017 "Воля" об'єдналася з політичним рухом Міхеіля Саакашвілі "Рух нових сил". Дерев'янко разом із Саакашвілі брав участь в акціях протесту в Києві. А коли стало зрозуміло, що Міхо не має підтримки широких мас населення, прикарпатець покинув свого соратника «біля розбитого корита». Як зазначено в повідомленні прес-служби Дерев’янка, 19 обласних команд РНС та 90% депутатів місцевих радухвалили рішенняпро вихід із партії “Рух нових сил” Міхеіля Саакашвілі. "На загальнонаціональному форумі нашої команди я вирішив припинити партнерство з Саакашвілі. За цей рік стала очевидною принципова розбіжність у пріоритетах серед учасників нашого партнерства", – зазначив Ю.Дерев’янко. Також він заявив, що далі його команда буде рухатися самостійноі продовжуватиме політичну діяльність у партії “Воля”.  Стає зрозуміло, що похід за «президентською булавою» є розігрівом електорату перед прийдешніми парламентськими виборами, які відбудуться восени 2019-го. Наскільки відсотків довіри виборців цього разу Юрію Дерев’янку вдасться наобіцяти, ніхто спрогнозувати не може, але може статися так, як гласить народна мудрість про жартівника-пастушка та овець. Нахабний пастушок кричав про вовків, люди прибігали на його лемент раз, другий, третій  – і завжди були обмануті, а коли прийшли справжні вовки, то люди не повірили пастушку й не прийшли йому на допомогу, адже раніше він тільки те й робив, що обманював їх. У чомусь ці два випадки перегукуються.

Всеволод Кисілевський

 газета "Життя Прикарпаття"

Share