Шлейф діяльності колись нікому невідомого Юрія Дерев’янка

  Шлейф діяльності колись нікому невідомого Юрія  Дерев’янкаМешканці Прикарпаття часто задаються питанням чому їх обранець «кандидат народної довіри», так він себе називав будучи кандидатом у депутати ВРУ, забув про них. За останні роки для свого 87 виборчого округу нічого корисного та конкретного  не  зробив. Найбільшими його досягненнями можна вважати подання численних депутатських запитів та пропозицій до місцевої влади заздалегідь розуміючи,  що реалізувати їх немає жодної можливості за браком коштів у місцевих бюджетах. Отже така діяльність це звичайний піар. Ще більший парадокс його діяльності полягає в тому, що вирішенням проблем 87 Надвірнянського виборчого округу Юрій Дерев’янко вже давно не займається,  адже він перебуває у глибокій опозиції до влади і відстоювати інтереси своїх виборців при прийняті бюджету держави, будучи великим опозиціонером йому  очевидно не дозволяють внутрішні переконання.

Про те бути поряд з політиком невдахою та ноуменом  Міхо Шаакашвілі безконечно мітингуючи і вносячи неспокій в життя України, очевидно Юрій Дерев’янко вважає саме тим що потрібно його виборцям. Фактично його публічна діяльність зводиться до поклейки численних білбордів з привітаннями виборців з Різдвом Христовим та Новим роком, які змінюються новою поклейкою в час Великодніх свят і висять до Дня Незалежності. Така циклічність нагадування про себе виборцям стала вже традицією. Картинка на бордах нардепа змінюється тричі на рік, в залежності від  кліматичних умов рекламні щити  інколи набирають жалюгідного виду, а вітер розносить огризки по трасі Івано-Франківськ – Яремче. Можна ще довго перераховувати «заслуги»  вище згаданого нардепа, але для більшого розуміння хто такий Юрій Дерев’янко журналісти нашої газети  провели  ґрунтовний аналіз його феномену, що і пропонуємо вашій увазі.

 Політична кар’єра  Юрія Дерев’янка почалася з роботи на  нардепа  Гурєєва.  Гуреєв  -  набране в гуглі це слово  виводить на сайту ЦВК, де він вказаний як народного депутата України позаминулого скликання. Потрапив він туди в 2005 році за списками Партії промисловців і підприємців (УСПП), очолюваної Анатолієм Кінахом. Виникає запитання як хлопчина з Надвірної опинився в Києві , як  познайомився з Гуреєвим і ким був Дерев’янко до знайомства з ним?

За інформацією з доступних джерел можна отримати інформацію про минуле  Юрія Богдановича Дерев’янка,  яке є доволі дивним. З джерел дізнаємось, що Київська міліція двічі заводила на нього адміністративні справи за бродяжництво – Юрій Богданович без даху над головою довго жив на вокзалі і поневірявся . Гуреєв ж завжди був «крутим» хлопцем. Спортсмен, комсомолець, відмінник – професійний номенклатурний працівник, який  завжди знав як себе подати і чим похвалитися. Ідея з реєстрами йому прийшла ще в кінці 90-х, але ось тільки сам бруднитися об нечисту схему він не хотів.  За однією з версій поширинею в ЗМІ близькі  люди в МВС знайшли йому для цих цілей ідеального кандидата – Юрія Дерев’янка. Молодий, без кримінального минулого і, якщо йому не допомогти, без будь-якого майбутнього. Юрію Деревянку    запропонували  змінити  життя. Прямо як у казці про Попелюшку, ось тільки в ролі прекрасної феї виступив депутат Гуреєв. І понеслося.

На Дерев’янко зареєстрували фірму для відмивання грошей “Енергокомплект», яка довгий час освоювала гроші Партії промисловців і підприємців. Одночасно його зробили главою компанії «Арт-мастер», яка власне, теж нічим не займалася. Справа в тому, що нібито створені «Арт-майстром» реєстри, до моменту появи на ринку компанії «Арт-мастер» вже існували – їх розробили співробітники ДП «Інформаційний центр». На компанію «Арт-мастер» лише зареєстрували авторські права на ці самі реєстри, що дозволило «Інформаційному центру» перераховувати гроші на рахунки цієї самої компанії «Арт-Майстер».

За аналогічною схемою створили і компанію «Фірма« 3-Т », на яку також записали частину реєстрів, щоб не світити занадто величезні гроші. А так – начебто все чисто. Таким чином, Дерев’янко є не тільки учасником  схеми, а й людиною, що ймовірно привласнив авторські права у справжніх розробників. Діяльність компаній «Арт-мастер» і «Фірма« 3-Т » мали ознаки корупційних схем.   До того ж Дерев’янко і так розбагатів на вищезгаданій схемі з реєстрами.

У  цих фірмах  осідала частина  наших з вами грошей, які ми платили нотаріусам під час оформлення довіреностей, заповітів, виписок. На той момент схему шахрайства з державними реєстрами розкрив тодішній міністр юстиції Роман Зварич і доповів про ситуацію в СБУ (http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=762450). Зварича після цього скомпрометували. Коли після перевиборів 2007 депутати сформували коаліцію, була надія на те, що зі зміною тодішнього міністра на Оніщука, схема зникне. На жаль, міністри приходять і йдуть, а корупційні схеми живуть і живуть. Нового міністра задобрили – державне підприємство «Інформаційний центр» почало оплачувати міністерству юстиції відрядження за кордон, автомобілі і паливо, а самий  міністр Оніщук не залишився ображеним.

Але  цю схему було розкрито і передано всю інформацію прем’єр-міністру Юлії Тимошенко. Постало питання про зняття міністра Оніщука з посади. Але Миколі Васильовичу Оніщуку влітку пощастило – Юлія Володимирівна вирішила не позбавляти  змарнілий уряд ще одного міністра. Оніщуку дали шанс виправитися і поставили завдання ліквідувати корупційну схему. Скандал вийшов уже на такий рівень, що приховати його не вдалося. Але з часом все затихло. Юрій Дерев’янко знову потрапив у Верховну Раду, але на початку листопада 2014 року в Україні розгорівся скандал навколо партії «Воля», від якої на дострокових парламентських виборах 2014 року балотувався Юрій Дерев’янко, і яка в 2017 році об’єдналася з Рухом Нових Сил Міхеїла Саакашвілі.

Але історія цієї партії досить складна, сам бренд «Воля» разом з відповідною громадською ініціативою  започаткували ще в 2013 році група громадських активістів, зокрема – Єгор Соболєв, Вікторія Сюмар, Ігор Луценко та інші. Варто відзначити, що Юрія Дерев’янка серед них не було.

В кінці весни – на початку літа 2014 року громадська ініціатива перетворилася в партію «Воля», з метою участі в парламентських виборах. А вже по завершенні виборчої кампанії розгорівся скандал: Юрій Дерев’янко за допомогою підконтрольних йому людей усунув Єгора Соболєва та його групу з партії.

Тоді Народний депутат України Єгор Соболєв написав про це так:

 «Друзі, я вийшов з партії “Воля”. Боротися за печатку, виключення мертвих душ, з маніпуляціями з прес-заявами; бачити “Титан” на партійних зборах – це шлях в нікуди. Ще раз вибачаюся перед усіма, кого переконав вступити в партію. Дякую усім за Вашу підтримку в цей найчорніший тиждень мого життя.

Мої власні висновки з цього уроку: «В цій досі радянській політиці дуже багатьох людей далі непомітно і вміло інтегрують в небезпечні для системи ініціативи. Вони декларують з Вами одні цінності, ходять з Вами на одні мітинги, клянуться Вам у вірності. Щоб у потрібний момент використати, дискредитувати або підставити.»

Також  Єгор Соболєв зауважив:«Коли ми побачили, що з нами ведеться нечесна гра, почали збирати інформацію. Ми дізнались, щоДерев’янко був засновником однієї з компаній, яка створила консорціум ЄДАПС і схему скачування грошей через паспорти. Далі нам розповіли, що він займався лобіюванням нечесних схем викачування грошей платників податків через Мін’юст, який веде різні реєстри. Під час підготовки закону про люстрацію, Ю. Дерев’янко записав в закон про люстрацію одного зі своїх ворогів, який забороняв йому викачувати гроші з Мінюсту. Там є одна посада дуже маленька – директора Антикорупційного бюро при Кабінеті міністрів – це всередині офісу уповноваженого з антикорупційної політики при Кабміні. Коли ми обговорювали закон про люстрацію, я запитав Дерев’янка, чому ми таку маленьку посаду вписуємо в закон. Він це пояснив, що там “такі жахливі люди, вони завжди покривали корупцію”. А виявляється, що це була особиста помста людині, яка боролася з вимиванням коштів з Мінюсту.»

Тепер Юрій Дерев’янко є фактично вагомою фігурою в  політичному проекті – Рух Нових Сил Міхо Саакашвілі. Про його минуле, до якого є багато питань, в цій структурі роблять вигляд що нічого не знають.  Та і у самого  Міхо Саакашвілі рейтинг довіри скотився до нуля  після його невдалих спроб згуртувати народ для боротьби з чинною владою . Його намагання не підтримали ні опозиційні сили ні український народ. Все, що залишилось після його діяльності , це спогади про кумедні  вчинки Міхо Саакашвілі та його соратників.

Святослав Городоцький

(використано джерело politica-ua.com)

Газета "Життя Прикарпаття"

 

Share