Пасха – двотисячоліття традиція

   Пасха – двотисячоліття традиціяВеликдень, свято Христового Воскресіння, – одне з найбільших християнських свят. Це найсвітліше та найурочистіше свято, яке впродовж уже двох тисячоліть приходить щовесни і дарує християнам духовне просвітління, прагнення до змін, оновлення.  

Свято має ще одну назву «Пасха»,  яка пов’язана з дохристиянським періодом, який описаний у Старому Завіті. Це слово в перекладі з єврейської означає «визволення». Євреї, святкуючи старозавітну Пасху, згадували про визволення своїх предків від єгипетського рабства. Християни ж, згадуючи Воскресіння Господа, радіють визволенню через Христа усього людства від рабства диявола. 

 

За важливістю благодіянь Пасха є святом свят, тому й Богослужіння цього дня відрізняється від інших величністю та незвичайною урочистістю. В Україні склалася уже традиція, що задовго до півночі вірні сходяться у храм і побожно чекають початку пасхальних урочистостей. Священики вдягають найсвітліші ризи. Близько півночі урочистий благовіст сповіщає, що настає велика хвилина – світлоносне свято Воскресіння Христового. Священослужителі  з хрестом, світильниками і кадилом виходять з вівтаря і разом з народом, подібно до мироносиць, які ходили дуже рано до гробу, обходять навколо церкви, співаючи: "Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели співають на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити".У цей час з дзвіниці, немов з небес, линуть радісні пасхальні звуки дзвонів. Усі віруючі йдуть із запаленими свічками, виражаючи цим духовну радість світлоносного свята.

Хресний хід зупиняється біля зачинених західних дверей храму, немов біля дверей гробу Христового. І тут, після звичайного виголосу, священик, подібно до ангела, який сповістив мироносицям біля гробу про воскресіння Христове, першим виголошує радісну пісню: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував".Ця пісня тричі повторюється священослужителем і хором.

 Священик, тримаючи в руках хрест і трисвічник, накреслює ними знамення хреста на зачинених дверях храму; вони відчиняються, і радісний сонм входить до церкви, залитої світлом від усіх запалених світильників і лампад, співаючи радісну пісню: "Христос воскрес із мертвих…"

 У кінці Утрені, після співу "один одного обіймімо, скажімо: браття! І тим, що ненавидять нас, простімо все заради воскресіння", відправляється  Літургія при відчинених Царських воротах, які не зачиняються цілий тиждень на знак того, що Ісус Христос назавжди відкрив нам ворота Небесного Царства. На Літургії читається  Євангеліє Івана Богослова, яке починається словами: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог...» У ньому вказується на божественність нашого Визволителя.  

Після Богослужіння здійснюється освячення пасок, яєць, м'яса для трапези віруючих.  Кожна господиня в цей день має нагоду показати свою майстерність, прикривши кошик власноруч вишитим рушничком. Вишивка, як правило, зображує хрест у віночку квітів чи листочків, напис “Христос Воскрес!”, іноді - образ Ісуса, який благословляє світ. Також дарують писанки та крашанки, які служать знаменним символом повстання з гробу, - воскресіння життя в самих надрах його силою всемогутності Божої.  Всі віруючі починають вітатись одне з одним, промовляючи: "Христос воскрес! Воістину воскрес!"

Великодні святкування тривають у Світлий Понеділок і Вівторок. У ці дні після Літургії, під звуки дзвонів, відбуваються хресні ходи навколо церкви, на яких, як переможний символ, носять хрест Христовий. Цим віруючі виявляють свою радість і торжество від перемог Ісуса Христа над смертю й пеклом. Увесь Пасхальний тиждень дзвонять у всі дзвони.

А Пасхальні піснеспіви співаються у церкві до свята Вознесіння Господнього, яке відзначається на сороковий день після першого дня Пасхи.

Найголовніше, що є в традиціях святкування Пасхи – це їх розвиток. Нове наповнення традицій святкування Великодня в Україні дає підстави стверджувати, що вони – непроминальні. І сьогодні, коли дзвони сповістять про те, що день Христового Воскресіння настав, мільйони людей доєднаються до радості святкування. Щоб причаститися світлом і добротою, прощенням і оновленням. Поділитися освяченим яйцем із ближніми, подати руку й шматок хліба тим, хто такої радості в силу різних причин не має.
Відзначення Воскресіння Христового дає поштовх вірним стати  вищими Духом, вірою наблизитися до пізнання Істини, саме це і є головним змістом та  спадщиною українських традицій у святкуванні Великодня.

 

  Всеволод КИСІЛЕВСЬКИЙ,

газета "Життя Прикарпаття"

Share