Мощі святих Апостолів - Андрія Первозванного, євангелистів Марка та Матфея перебувають в Івано-Франківську (фото)

Мощі святих Апостолів - Андрія Первозванного,  євангелистів Марка та Матфея  7-го квітня прибули  до Івано-Франківська і перебуватимуть до 14-го квітня.  Так на протязі тижня Дух та прах святих тимчасово оселився у Храмі Різдва Христового, що по вулиці Довженка, 2. Віряни вітали прибуття мощей у день Благовіщення. Прикластися до великих святинь усі бажаючі матимуть змогу упродовж тижня. Мощі прибули на Прикарпаття із благословіння Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України.  

 Історична довідка

Про святого апостола Андрія

Андрій Первозванний ( лат. Andreas, помер близько 60) — один із Христових апостолів, галілеянин з Віфсаїди Галілейської, брат апостола Петра, перший із учнів Ісуса Христа, святий-покровитель України, Росії та Шотландії. День пам’яті — 30 листопада за юліанським календарем.

Життя

Апостол Андрій, як і його брат апостол Петро ловили рибу на Галілейському озері, коли Ісус Христос покликав їх за собою. Як розповідає євангеліст Іоанн, Андрій був одним із учнів Іоанна Хрестителя і ще раніше свого брата був призваний Ісусом на Йордані. Тому Андрія і назвали Первозванним. Апостол разом зі своїми братом та двома синами були у числі найближчих Христових учнів.

За пізнішими переказами Андрій був апостолом в Константинополі,  де він висвятив першого єпископа Стахія.

У Скіфії

Андрія Первозванного вважають першим благовісником Євангелія Христового на землях України. Коли після зішесття Святого Духа апостоли кидали жереб,вирішуючи, куди кому йти проповідувати Христову віру, йому випала Скіфія, тобто землі сучасної України. Про благовіст апостола свідчать такі давні християнські письменники, як Іполіт Римський (III ст), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст) та ін.

У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрія по українським землям:

Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ.

 

Апостол привіз до Скіфії реліквії, навколо яких торувалась віра. За переказами, у Києві він залишив наперсний хрест, а в інших місцях — обітні. Літопис не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати її легендою. Але це не завадило вважати Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні.  

Відомості

Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато століть тому. Святитель Римський Климент (І ст) та автор слов’янської писемності Кирило (Костянтин Філософ) вивчали відомості про перебування апостола в Криму. Монахи Єпіфаній та Іаків, маючи як початкові джрела твори Климента Римського, Євагрія Сицилійського та Єпіфанія Кіпрського, обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповіді Андрія. Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію Святого Андрія:

 Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені,що одне і те ж спасительське слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія.

Одна з легенд  розповідає , що  Святий апостол та його учні, пройшовши спекотними шляхами Дикого поля, наближалися до Холодного Яру. Вийшли вони на найвище місце, з якого, вже й Дніпро-Борисфен виднівся, та й зупинилися відпочити і помилуватись краєвидом цього місця райського. А літо на той час спекотне було, що й річки пересихали. Та не носив із собою Святий Андрій Первозванний баклажки з водою. Було як захчуть люди води попити, то вдарить Андрій Первозванний своїм посохом об землю, з того місця і потече джерело з холодною та смачною водою. До того ж вода у такому джерелі була ще й цілющою, бо Бог давав ту воду святу. Ось і цього разу вдарив Святий апостол посохом і потекла з-під кручі жива вода. Стали люди селитись поряд з джерелом і примічати, що коли поп’є хвора людина води з джерела, то одужує, до життя повертається. З того часу і почали його називати «Живуном».

Реліквії 

Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс Андрія. Його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.

В Криму поблизу Фіоленту (Севастополь), на місці, де Андрій влаштував печерну церкву, пізніше виник Балаклавський монастир.

В Російському Пантелеймоновому монастирі на Афоні (Греція) зберігається священна реліквія — стопа Святого апостола. Самі ж мощі були перенесені в Константинополь, у храм святих апостолів. 1208 року хрестоносці забрали їх до Італії, в місто Амальфі, де вони й почивають нині. Голова апостола знаходиться у Римі, кисть правої руки — в Успенському соборі Москви, частинки мощів зберігаються у Шотландії та Андріївському скиті на горі Афон.

Смерть

В кінці своєї подорожі апостол з берегів Понту через Пропонтиду перейшов до Фракії, а потім до Греції. Вірний своєму імені, що грецькою означає «мужність» Андрій прийняв муки ради Христа. У місті Патри він був розіп’ятий при римському імператоі Нероні у 60 році за наказом проконсула Егея (Егеата) на Х-подібному андріївському хресті.

 

У пам’ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього, також зведені церква святого Андрія (1086) та храм Святого Андрія Первозванного на Андріївському узвозі (XVIII ст).

Довідка про євангелістів Марка та Матфея.

У своєму первинному значенні "Євангеліє" означає "добру новину" для усьго людства, пов'язану зі спасінням через розпяття та воскресіння Ісуса Христа, котрий відкупив людей від рабства гріха та вічної смерті. Спочатку вважалося, що існує лише одне справжнє "Евангеліє" про життя Ісуса, котре лише доповідалось різними авторами. Сам Ісус, як вважають багато критиків, не давав вказівок щодо письмового фіксування свого життя та речень, але уповноважив апостолів йти та проповідувати про "радісну звістку" щодо спасіння своїм співгромадянам з Ізраїлю та усім іншим народам.

Євангеліє у християнстві — головна частина Нового Заповіту, який, в свою чергу, є частиною Біблії. Євангеліє містить розповіді про Ісуса Христа, його життя, вчення, смерть і воскресіння. Християнською церквою канонізовано (оголошено священними і включено до Нового заповіту) чотири Євангелії:

* Євангелія від Матфея

* Євангелія від Марка

* Євангелія від Луки

* Євангелія від Іоанна

З точки зору багатьох спеціалістів, канонічні Євангелія, котрі було визнано дуже рано, відрізняються від апокрифів по-перше, своєю простотою та правдивістю, по-друге, мають найдавніше походження, по-третє, містять догматичну й моральну чистоту віровчення, по-четверте, підкріплені авторитетом апостолів або їх безпосередніх учнів.

Євангелії від Матфея, Марка та Луки мають багато паралельних місць та називаються синоптичними. Євангелія від Іоанна відрізняється від інших за композицією та змістом, бо вона була створена пізніше для доповнення вже існуючих розповідей. Апостол Іоанн у своєму теологічному творі представляє Ісуса Христа вічним Словом та унікальним Спасителем людства.

 

Share