Християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє в пам'ять про те, як свята ДіваМарія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день післяЙогонародження. За тодішніми звичаєм сорокового дня належало здійснитисвященний обряд, написаний в ЗаконіБожому. При цьому батьки приносили в жертву однолітнє ягня. Якщо не буломожливості принести ягня, приносили два голуба абодвігорлиці.
КолиДіваМарія разом з Йосифом входили до храму, їхзустрівстарий священик на ім’я Симеон. У своїх похилих літах він бажав тільки одного: побачити Христа Визволителя і, можливо, тужив, що помре раніше, ніж здійсниться ця всесвітня подія. Але Духом Святим йомубулопровіщено, щовін не помре, доки не побачитьСпасителя світу.
І тепер Дух Святийпривівйого до храму для стрітення маленького Ісуса, Симеон взяв Його на руки, воздав хвалу Богу і промовив: „Зараз відпускаєшти раба Свого, Господи, як Ти і обіцяв, з радісним духом. Ось, очімоїпобачили Спасителя, якогоТи поставив перед лицемвсіх племен земних. ЦеСвітло для освіченняязичників, це – Слава для народу ТвогоІзраїля.” Богослови тлумачать цю зустріч дитини Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом. Так, в пам'ять про цю подію християни 15 лютого відзначають святоСтрітенняГосподнього.
В українській традиції корені цього свята сягають у сиву давнину та поєднюють християнські і язичницькі звичаї. У давні дохристиянські часи схоже свято було та мало назви: Стрічення,Громниці, Зимобор. Головнимйого дійством булазустрічідвохстихій,освяченнявогню і води.
Освяченнявогнютрансформувалося з прийняттямхристиянства восвяченнясвічок, якіназивалигромничними. Освячувалиїх у церквіпісляосвячення води, там же запалювали і несли до хати.
Протягом року зберігалитакісвічки на покутті, або ж вплітали у дідухи. Такісвічки, за повір’ями, маютьвиняткову силу і оберігаютьоселювід бурі, зливичи смерчу, ниву – від граду, а членівродини – від “злого ока” та хворіб.
Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з сосульок і додавали до звичайної води. За повір’ямитака вода цілюща, і лікуєвідбагатьохнапастей.
У народному побутіСтрітенняздавнасприймається, як символзустрічізими з весною. Вважається, що в цей день зима весну зустрічає, заморозитиїїхоче, та сама лиходійкавідсвогохотіннятількипотіє.
З цим святом пов’язані різні прикмети, вважається, що ясна і тиха погода віщує добрий урожай і роїння бджіл, відлига — пізню весну. Якщо на Стрітення горобець нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі.
Як бачимо, це свято тепер відзначається як християнське, але ввібрало в себе ще дохристиянські традиції, які чудово влилися у нашу християнську культуру.
Всеволод КИСІЛЕВСЬКИЙ
Регіональний часопис «Яремчанський вісник»
