Є два варіанти. Перший - змиритися і стати на коліна, помолитися перед Януковичем, що він врятував Україну. 
А є другий - продовжити боротьбу, визначитися що робити і йти далі. Після сьогоднішнього бачення європейцями цієї люди, вони йому не пробачать нічого. 
Думаю, що треба продовжувати до тих пір, поки не вирішиться питання. А воно може вирішитися тільки двома шляхами. Перший - сьогодні має піти у відставку Уряд і оголосити ізоляцію Януковичу на Банковій і тримати її до тих пір, поки не будуть дострокові вибори. Але на це потрібно мати досить солідний запас ресурсів. Або другий - зчепити зуби і чекати 2015 року, поки українці не відомстять Януковичу на президентських виборах.

Що далі? Боротьба з режимом Януковича. Стало зрозуміло, що без усунення цієї влади - європейської інтеграції не дочекаємося. Найближчі плани - треба домагатись відставки уряду Азарова-Табачника. Врахувати помилки, коли владі вдалось зманіпулювати і відсунути політиків з майданів і таким чином вихолостити політичну боротьбу. Готуватись до важкого протистояння, інформаційного, силового, політичних репресій. Але ми повинні забути всі свої містечкові образи і разом подолати Януковича. Разом - Ми сила. Поодинці - ніхто. Слава Україні!

Далі ми повинні домагатись відставки Віктора Януковича та Миколи Азарова. Всі хто можуть повинні їхати до Києва та блокувати Межигір'я, паралельно творити мережі активістів для мобілізації громадян.

Результат, в принципі, прогнозований, особливо після різкого розвороту політики як ПР, так і висловів урядовців та депутатів від більшості. Нова революція не вдасться, бо більшість людей ще не готові до неї. Але Угода буде підписана, хоча, скоріш за все,новим президентом.

І ось саме тепер, коли відомо, що Вільнюсові вже сказано "па-па" чи як там по-англійський, "гуд бай, Європа", потрібно проявити свою громадську позицію і розпочати акцію свідомого громадянського спротиву. Студенти постояли і розійшлися. Написали петиції і розмалювалися, поспівали і повигукували. Вони дійсно до кінця не розуміли що роблять, надихнувшись романтичною мрією про Європу. Це були щирі студентські почуття, а тому виправдані і надзвичайно потрібні. Але рішення про підписання угоди приймали з цілком протилежними мотивами та цілком інші люди – не наївні молоді романтики, а політики. А політика – річ дуже навіть цинічна. 
Сьогодні, як ніколи, не потрібно було “розпускати” євромайдан. Насправді, усіх попередніх акцій протесту не потрібно було, бо й так було зрозуміло, що ніякого дива не станеться і угода не буде підписана. Цьому передували і “Харківські угоди” і “мовні чи податкові” закони.
Сьогодні на Майдани треба економічно активне населення, треба інтелігенцію і письменників, робітників і учителів – тих, хто щоденно творить Україну. І хто розуміє, що Україна застрягла в історії. Ніякого руху вперед, ніякого прогресу... Саме тепер, щоб влада зрозуміла, що вона накоїла. Щоб вона зрозуміла, що Україна – це Європа.

Як бачимо, українського Шарля де Голля з Януковича не вийшло. Зате тепер він має шанс стати українським Лукашенком або українським Чаушеску...

Думаю, що із усіх найгірших сценаріїв нам випав найгірший. Думаю, що суспільство, у порівнянні із 2004 роком, дуже радикалізоване. Воно швидко (у межах 10 хв.) переходить до агресивних дій. Тому, що все рівно будуть протистояння.Думаю, що не всі розійдуться. А, насправді, все сумно.

Люди, насправді знали, що так і буде. Просто сама констатація ще більше підсолила цей факт. Але, те, що люди вийшли, напевно дало Європі зрозуміти, що вона може втратити. Впевнений, що тепер і Європа повинна за нас боротися. Просто потрібно зрозуміти, що Європа звикла до поступовості. Рано чи пізно ми до цього дійдемо і угода буде підписана.

Не очікувано і для української влади, і для опозиції суспільство через майдани, студентські страйки показало свою позицію. Що тепер? Із владою, думаю, зрозуміло. Моя думка, що розмови там про те, що Уряд потрібно у відставку, проведення позачергових виборів - це все дурниці. Якщо говорити, то треба говорити про відставку Президента. А опозиція отримує черговий шанс. Але, вже завтра вони мають вийти і сказати суспільству, що робити дальше.
У мене до них є одна пропозиція - в режимі ночі вони мають обрати єдиного кандидата, його команду і програму. І тоді можна буде знову виводити людей. Інакше ніяк. 
Цей тиждень майданів - це був початок. Але зараз суспільству потрібно дати чіткий напрям руху. Чи вони можуть це зараз зробити - не знаю, але я не ще чекаю.

Далі треба повертатися додому за своїми друзями. Тому, що майдан - це була перекличка. Тепер ми розуміємо, з яким можна працювати, а з ким ні. Ті люди, котрі були, повинні сісти і придумати план дій довгостроковий. Тому, що майдан не закінчився. Його перша видима частина фактично сьогодні закінчується. Більше сенсу стояти нема. Але, політичні вимоги про дострокові вибори Президента і про відправлення Уряду у відставку - повинні залишатися. Програма дій, що робити далі повинна робитися після роботи, під час зустрічей із друзями. процес повинен розвиватися.

Не підписав угоду Віктор Янукович - підпише новий президент.

Далі потрібно продовжити мирні акції протесту з вимогою відставки уряду, відставки Президента та проведення дострокових виборів.

Далі це значить одне, що Янукович перестає існувати для України, Європи, США і Канади. Він фактично проголосив себе "руконепотискаючим ізгоєм" Східної Європи. До 2015 року він, безумовно, ніякої угоди підписувати не збирається, як і не збирається виконувати вимоги ЄС щодо закону про Прокуратуру та звільнення Юлії Тимошенко. йому вкрай необхідне ручне Гестапо, яке виконуватиме всі його забаганки, душитиме громадянське суспільство. Зрозуміло, що і Тимошенко до виборів 2015 року не випустять. В цих умовах необхідно і бажано, щоб ЄС і США запровадили адресні санкції проти Януковича та його команди, арештували всі рахунки в офшорних зонах, заборонили в'їзд на свою територію і відновили моніторинг "FATF" по всьому світу. А також запровадили повну ізоляцію експорту українським підприємствам, які є фінансовими донорами Януковича.
Барак Обама має відродити колишню концепцію економічних санкцій Рейгана щодо режиму Януковича, таким чином позбавивши режим ресурсних і фінансових можливостей залишатися. До президентських виборів залишилося 16 місяців.

Незважаючи на непідписання Угоди про асоціацію, Євромайдан отримав перемогу. Він сформував покоління патріотичних громадян цієї країни, що стануть діяльними реформаторами в майбутньому. Офіційна опозиція, якій студенти піднесли в руки шанс на перемогу, не спромоглася на ефективну програму дій. Це показало її слабкість і прогнилість , а тому важкою працею треба формувати діяльне громадянське суспільство, а чинні політичні партії або оцінять свої помилки, або будуть замінені іншими суб’єктами політичного процесу.

Далі - революція.

Більш, ніж тиждень євромайданів по всій країні продемонстрував, що ми маємо громадянську позицію, молодь здатна висловити власну думку відкрито вголос та з цією думкою варто рахуватись політикам. Тепер важлива максимальна організація небайдужих громадян: створення страйкомів в навчальних закладах, підприємствах, організаціях, проведення мітингів. Важливо, щоб влада почула голос не тільки студентів, але й представників всіх соціальних верств - освітян, лікарів, робітників і т.д. В ці дні влада втратила ініціативу, тому лідерам опозиції важливо запропонувати чіткий план дій громадянам та допомогти захистити активістів євромайдану від можливих репресій.