Олесь Доній: Опозиції бракує безкомпромісності

Олесь Доній: Опозиції бракує безкомпромісності

Киянин Олесь Доній зобов'язаний мандатом народного депутата громаді Коломийщини. Опоненти не гребували жодними прийомами проти «столичного парашутиста», але ні масований «чорний» піар, ні технологічна щедрість кандидатів-благодійників, ні яскравий опозиційний бренд не завадили самовисуванцю Донію здобути переконливу перемогу в мажоритарному окрузі №88.

 

З часу обрання Олесь часто буває в Коломиї, де діє його депутатська приймальня. Нардеп стежить за політичними процесами в області: так, на проміжних виборах до обласної ради 27 січня Олесь Доній публічно підтримав кандидатуру голови обласної організації Конгресу Українських Націоналістів Богдана Боровича, який балотується по округу №43 в Івано-Франківську.

У неділю, 13 січня, Олесь Доній побував у Коломиї, де в складі «Зіркового вертепу» взяв участь у фестивалі «Карпатія». У вертепній виставі Олесь грав «льотчика-парашустиста».

- Олесю, звідки цей образ у виставі - парашутиста? Все не можете забути витівок конкурентів на виборах?

Почну все-таки з того, що це вже сьомий щорічний фестиваль, який ми проводимо в Карпатах. Цей фестиваль спеціально вигаданий для Прикарпаття. Свого часу Юрій Луценко попросив придумати фестиваль для Івано-Франківщини. І я вигадав такий політичний вертеп. Такого більше ніхто не робив. У вертепі беруть участь відомі літератори, музиканти, журналісти, політики, а його сценарій, з одного боку, прив'язаний до традиції, а з іншого - актуалізований до сучасності. Зрештою, історично так склалося в Європі й Україні, що вертепне дійство давало можливість алегорично висміяти, поіронізувати над владою.

У минулі роки ми проводили «Зіркові вертепи» у Франківську та Яремче. Два роки поспіль проводили в Києві, зокрема на підтримку Луценка - під стінами Лук'янівського СІЗО.

Цього року з поваги до своїх виборців ми ініціювали фестиваль вертепів у Коломиї. Бо довіра, яку висловили мені жителі Городенківщини і Коломийщини, зобов'язує до більшого і глибшого зв'язку з громадою. Мені здається, що все відбулося дуже вдало: багато позитивних відгуків від глядачів.

А сценарії нам пише відомий Сашко Лірник, який не лише талановитий казкар, а дуже дотепний і саркастичний сценарист. У його персонажах завжди можна впізнати, з кого вони написані. Думаю, владі це дуже не подобається... А цього року я попросив Сашка, щоб він спеціально для мене створив роль льотчика-парашутиста. Тут мене під час виборів так подавали опоненти, і це ще був найм'якіший епітет. Ви ж пригадуєте, що навіть сторонні експерти визнавали, що на моєму окрузі було чи не найбільше чорнухи і брудних технологій. Ну так от, якщо у наших ворогів є злоба, то у нас - почуття гумору (сміється). Просто їх треба висміювати, що ми сьогодні і зробили.

- Тим часом виборчий процес в області триває - почалася компанія довиборів до Івано-Франківської обласної ради. Кого Ви підтримуєте?

Так, кілька мандатів в облраді звільнилося, через те що депутати були обрані до парламенту. Нагадаю, що на виборах восени мене підтримали майже три десятки різних організацій Прикарпаття, зокрема і об'єднання «Рух Просвіти». Серед них був і Конгрес Українських Націоналістів, який в області очолює Богдан Борович.

Я знаю, що Богдан Борович був одним із перших міських голів Івано-Франківська, також має досвід роботи в державній адміністрації. Коли він керував містом, то були вкрай важкі часи - гіперінфляція, розвал економіки. Потрібно було приймати непопулярні рішення, шукати виходи зі скрутних ситуацій. Але відгуки про нього позитивні. Крім управлінського досвіду, пан Богдан має тверді патріотичні переконання, яким не зраджував впродовж усієї політичної кар'єри. Він брав участь у національних рухах ще з 80-их років. Тому наша співпраця і взаємна підтримка є абсолютно логічною.

В той же час я розумію, що вибори будуть непрості. Люди сьогодні передовсім орієнтуються на модні партійні бренди, а не на особистості кандидатів. Тому потрібно донести до суспільства, що серед патріотичного опозиційного середовища, до якого ми всі належимо, попри перебування у різних партіях чи й поза ними, треба шукати людину, яка найкраще підходить для певної роботи. Демократії потрібно вчитися, а це в першу чергу означає, що виборцям треба вчитися розбиратися в людях, за яких вони голосують. Придивитися до поведінки, способу життя, політичного родоводу. Це як у банках - є кредитна історія, так у політиків є політична історія. Може бути добра, а може - ні. Слід розуміти, що насправді головні переконання людини не міняються. Погляди і внутрішня мораль або є у політика, або її немає. Людина або є справжнім патріотом, або ні. Вважаю, що Богдан Борович є тим політиком, якого варто підтримати. Тому закликаю прикарпатців з належним розумінням і серйозністю поставитися до цієї виборчої кампанії.

- У парламенті Ви досі залишаєтеся позафракційним. На виборах Вас підтримував УДАР Віталія Кличка, не плануєте вступити у його фракцію? Крім того, прикарпатський депутат від УДАРу Роман Чернега ініціював міжфракційне об'єднання «Галичина»: Ви б приєдналися до такої орієнтованої на один регіон групи?

Так, мене підтримала всеукраїнська структура УДАРу, зокрема Кличко. Але місцева коломийська організація, на жаль, навіть після зняття свого кандидата поводилася агресивно і фактично працювала на опонента. Це було помітно. Тому воювати довелося на багато фронтів.

А з Романом Чернегою в мене, навпаки, нормальні стосунки. Він запропонував мені ввійти до групи «Галичина» - і я погодився. Не бачу тут протиріч: захищати інтереси регіону, який тебе обрав, - це нормально і не суперечить моїй загальноукраїнській позиції.

- Новообрана Верховна Рада розпочала свою роботу ефектно, але, як кажуть експерти, неефективно. Як оцінюєте поведінку опозиції в Раді? Яке її майбутнє?

Опозиції бракує безкомпромісності. Мені здається, що за кулісами показового протистояння відбуваються якісь кулуарні домовленості. Дуже дивні, як на мене. Я, наприклад, один із семи депутатів, який був проти голосування за керівництво парламентських комітетів (нагадаю, що цим голосуванням легітимізовано родину «тушок» Табалових). Для мене дивина, чому три опозиційні фракції це підтримали. Тепер якщо будь-хто з керівників опозиційних партій щось скаже проти Табалових, це буде фальшиво. Тому що вони самі закликали своїх депутатів голосувати за них. Дивно також, що основні комітети без бою здали фракції Регіонів. Помаранчева влада свого часу віддавала такі комітети опозиції, і це було правильно. Сьогодні опозиція легко поступилася своїм правом вимагати, наприклад, посаду голови бюджетного комітету. У Раді гуляє інформація, що за один з важливих комітетів було заплачено 5 млн. доларів! Може, в цьому причина таких дивних голосувань?

У перший день ми всі так зраділи і підтримали рішучу боротьбу проти голосування чужими картками. Але вже наступного дня опозиційні фракції закривають на це очі і фактично дозволяють проголосувати за спікера від ПР, за прем'єра від ПР... Взамін отримують посаду другого заступника спікера, яка нічого не вартує, бо він впродовж п'яти років ніколи не веде засідання. Це що за компроміси? Я не розумію. Говориться одне, телекартинка красива, а регіонали отримують все, що хочуть... Хочуть російське законодавство на території України під виглядом боротьби з пожежами в Криму - мають! Перед чим обурена начебто опозиція покидає зал - і ті голосують, як заманеться. Я на власні очі бачив, що Шуфрич голосував двома картками, а скільки ще було таких!

- Яка за таких розкладів перспектива позафракційного опозиціонера-одинака?

Усі опозиційні фракції і депутати насправді є союзниками. Але у союзників мало б бути більше рішучості і дієвості. Тут багато питань до парт-босів. Для більшої дієвості я неодноразово пропонував ідею надфракційного об'єднання - так званої Народної Ради, куди б увійшли депутати всіх опозиційних фракцій і позафракційні опозиціонери-мажоритарники. Цю ідею підтримали в «Батьківщині» Бондаренко, Бригинець, Кириленко. Але лідери партій роблять вигляд, що такої ініціативи нема! Тому що якби була створена така Народна Рада, то потрібно було би прислухатися до всіх опозиційних депутатів. А сьогодні партійні боси можуть укладати підкилимні компроміси з Партією регіонів.

У цій ситуації недооцінювати значення навіть однієї людини якраз не можна. Що може зробити один депутат? Скажу за себе. Я п'ять років був у Раді «білою вороною», бо завжди голосував особисто і нікому не здавав картку. На мене тиснули керівники патріотичних фракцій, тому що практика голосування чужими картками була і в НУНС, і в БЮТ. Тож тиснули на мене навіть свої. А я пояснював, що це вимога Конституції, що треба показувати приклад суспільству. Якщо ми самі нехтуємо законами, як можна вимагати їх дотримання від людей?

Мені не вдавалося переконати в цьому колег місяцями, рік, другий... Але за два роки до завершення каденції минулої Ради, під тиском суспільства і ЗМІ процес таки зрушився. І сьогодні вимога особистого голосування визнана чи не головним інструментом боротьби опозиції з владою у парламенті. Так, це ще не перемога, але ця історія показує, що й одна людина може щось зробити в парламенті.

- Минулої п'ятниці опозиція вкотре спробувала декриміналізувати статтю, за якою ув'язнили Тимошенко. Однак понад два десятки депутатів від «Батьківщини» не проголосували. Як думаєте, чому і що це означає?

Ясна річ, що депутат повинен бути присутнім у залі під час сесії, це його робота. Якщо він відсутній - то або через хворобу, або через відрядження. Я також того дня не голосував - хворів. Застудився після поїздки в Коломию на ювілей легендарного сотника УПА Симчича-Кривоноса.

Втім, думаю, за бажання можна було б зменшити кількість відсутніх, керівництво партії мало усіх обдзвонити, повідомити, наполягти. Ми от сміємося, що регіонали скликають своїх есемесками, але це якраз нормально.

- А може, мають рацію ті, які вважають, що Юля на волі потрібна нинішнім опозиційним вождям ще менше, ніж владі?

Я би не розкидався такими звинуваченнями. Але, з іншого боку, ми всі знаємо, що соціологія показує: якщо в список кандидатів у президенти додається Юлія Тимошенко, то Яценюк лише шостий. Після Януковича, Тимошенко, Кличка, Тягнибока і Симоненка. А якщо Тимошенко нема в переліку претендентів, то він одразу стає другим... Так, Яценюк претендує на поглинання її електорату. Тому він постійно буде демонструвати, як він завзято за неї бореться. Але можна говорити й демонструвати, а можна реально боротися. Більше того, певні парламентські інструменти сьогодні взагалі дискредитуються самою опозицією. Скажімо, вихід із залу. Його застосовували вже стільки разів, що ніхто не боїться. От не проголосували за декриміналізацію - і вийшли. А регіонали скористалися нагодою спокійно чужими картками проголосувати за введення російського законодавства для Чорноморського Флоту на території України.

- Саме тому сьогодні багато виборців з надією дивляться на молоду агресивну парламентську силу - «Свободу». Як оцінюєте їхній дебют у Раді?

Перший день мені дуже сподобався, була продемонстрована максимально рішуча боротьба. А далі Партія регіонів отримала все, що хотіла. Мені здається, що методи Яценюка, Турчинова, Мартиненка взяли гору в середовищі опозиції. Схоже, що «Свобода» і УДАР, в яких багато депутатів-новачків, не досвідчених у хитромудрих парламентських інтригах, пішли на повідку в групи більш обізнаних товаришів. А даремно!

«Свободі» і УДАРУ потрібно було посилювати натиск і зайняти більш безкомпромісну позицію. Сподіваюся, що далі вони будуть поводитися більш радикально. Бо в значної частини суспільства справді є сподівання, що вони в силі дати в морду регіоналам! За все! В тому числі й за голосування чужими картками! А зараз такого не відбувається. Після першого дня все пішло на спад. В чому справа - треба питати. Ще раз кажу, якби була створена Народна Рада, було би легше й питати у лідерів фракцій.

- Сьогодні проти «Свободи» почалася інформаційна війна. Може, їм варто помогти?

Знаєте, що я кажу поза очі, те кажу і в очі... «Свободі» варто подбати про підвищення культурного і політичного рівня, я це не раз казав. Немудро давати своїм ворогам можливість для атаки проти нас в Європі, зображувати нас у карикатурному світлі як якихось ксенофобів і фашистів. Навпаки, це проти українців застосовують неонацистські методи, заперечуючи наше право на розвиток рідної мови і культури, на історію. Чому якийсь українофоб Колісниченко тицяє нам європейськими нормами в мовній політиці, використовуючи проколи у виступах недосвідчених молодих політиків? Звісно, він і такі, як він, - мерзотники, але ми маємо бути мудріші, сильніші і вищі за них на голову.

Розмовляв Андрій СОВА, ГК

Share