З Україною в серці

19 cічня 2012 року виповнилося 100 років від дня народження відомого борця за волю і незалежність України, ревного та ідейного націоналіста Ярослава Степановича Стецька. Ярослав Стецько народився у місті Тернополі в священичій сім'ї о. Семена і Теодозії з роду Чубатих. Обдарований непересічними здібностями, він з відзнакою закінчив гімназію в Тернополі. У 1929—1934 роках студіював право і філософію у Краківському та Львівському університетах.

Ще юнаком Ярослав включився в національно-визвольну боротьбу, ставши членом нелегальної організації «Українська націоналістична молодь» і відтак підпільних Української військової організації та Організації українських націоналістів. З 1932 р. Ярослав Стецько вже був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних націоналістичних видань.

За революційну діяльність зазнав репресій з боку польських окупантів, які в 1934 р. засудили його до 5 років ув'язнення. Звільнений у 1937 р. за загальною амністією. В наступному році засновник УВО та ОУН полковник Євген Коновалець доручив Ярославу підготувати черговий Збір ОУН. Згодом у 1939 р. він бере участь у Римському конгресі ОУН.

У лютому 1940 р. Ярослав Стецько був співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН-Б, а на II Великому зборі ОУН-Б у квітні того ж року в Кракові його обрано заступником провідника ОУН-Б Степана Бандери.

З вибухом німецько-радянської війни Ярослав Стецько, пробившись із групою однодумців одразу за фронтовою лінією до Львова, скликає Національні збори. Це зібрання 30 червня 1941 р. проголосило Акт проголошення Української Держави й обрало Ярослава прем'єром Українського Державного Правління. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави Ярослава Стецька заарештували і запроторили до концтабору Заксенхаузен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті. Після звільнення, утікши з-під нагляду гестапо, в дорозі до американської окупаційної зони його було тяжко поранено.

У 1945 р. крайова конференція ОУН-Б обирає Ярослава Стецька членом бюро Проводу ОУН, до якого належали Степан Бандера й генерал Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав очолив Антибільшовицький блок народів (АБН), президентом якого був до кінця свого життя. Після війни він розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. Найпомітнішими успіхами у міжнародній службі Ярослава Стецька справі визволення України є: підписання домовлення з Китайською антикомуністичною лігою на Формозі, а згодом активна участь у підготовці й заснуванні в 1970 р. «Світової антикомуністичної ліги», в якій Ярослав був постійним членом екзекутиви. З ініціативи Ярослава Стецька постала також Європейська рада свободи, яка обрала його довічним членом почесної президії ЄРС. У 1968 році його обрано головою Проводу революційної ОУН-Б, яку очолював до кінця свого життя.

Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано на цвинтарі Вальдфрідгоф.

Ярослав Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину, котра і сьогодні залишається актуальною. Основні його праці опубліковані в двотомнику «Українська визвольна концепція», також є надзвичайно цінною його праця «30 червня 1941 року».

Серед основних постулатів націоналістичного вчення Ярослава Стецька варто відзначити:

- Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов'язком кожного українця.

- Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава, а принципом міжнародного співжиття — принцип національних держав на своїх етнічних теренах.

- Пробудити націю, консолідувати і мобілізувати її мусить національна еліта, тобто найкращі з усіх соціальних прошарків народу.

- Без національного визволення немає визволення соціального і особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.

- В боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.

- Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.

Не можна не погодитися з думкою відомого письменника і громадського діяча Сергія Плачинди, котрий писав: «Не може не вражати глибина аналізу явищ, подій та історичної долі українства, синтетичність думок, я б сказав — узагальнюючий геній Ярослава Стецька. Головне — підпорядкованість усіх своїх діянь і суджень, роздумів і теоретичних осягнень одній ідеї —побудови Української Соборної Самостійної Незалежної Держави. Цій ідеї Ярослав Стецько віддав усе своє подвижницьке життя непохитного борця-націоналіста, мужньої людини, великого українця. А однією з найбільших заслуг Ярослава Стецька перед українським народом є його проект націоналістичної, державницької і політичної доктрини побудови Української Держави. Це суто Стецькове вчення! Яке годилося б узяти як дороговказ чи керівництво до дії Президентові України і урядові з перших днів незалежності. І якщо цього не зроблено, то це лише на шкоду Україні».

Олег ДЗЕМЮК

Регіональний часопис «Яремчанський вісник»

Share