Розмова з заступником директора із наукової роботи КНПП Киселюком Олександром Івановичем

Олександр Іванович Киселюк нещодавно відзначив п‘ятдесятилітній ювілей. З цієї нагоди редакція часопису «Яремчанський вісник» спілкувалась з ювіляром, який органічно поєднує наукову роботу з активним громадським життям.

Свого часу він був секретарем НТР парку, а зараз є заступником голови науково-технічної ради, головою конкурсної комісії з прийому наукових співробітників. Також є заступником голови громадської екологічної організації «Екоплай» і одним із співорганізаторів благодійного фонду «Карпатський благочин». Його талант тільки у розквіті, і ми сподіваємося від цього перспективного вченого, науковця, громадського діяча нових відкриттів і звершень.

Олександр Киселюк народився 5 квітня 1961 року у с. Микуличині. Нині він - знаний далеко за межами рідної Івано-Франківщини та України вчений і дослідник, невтомний відгадувач загадок природи, чудові ландшафти якої оточували його з дитячих літ. З 2007 року на підставі рішення вченої ради Інституту екології Карпат НАН України захистив наукове звання старшого наукового співробітника за спеціальністю «екологія». Також у своєму доробку він має відкриття, яким би пишався кожний справжній вчений: у 2001 році на його честь названий новий вид галиць (мух), який описаний на території парку – Eleniella kyseluci.Також Олександр Іванович громадський діяч, член міськвиконкому Яремчанської міської ради.

- Олександре Івановичу, перш за все, прийміть щирі вітання з нагоди вашого ювілею. Розкажіть, що спонукало вас обрати для себе фах науковця, у якому внз здобували освіту?

- Ви знаєте, якимось чином від природи я був трохи віддалений тому, що мої батьки працювали в автотранспортній галузі, але навчання у школі, зокрема біологічний цикл наук, дав мені перший поштовх. Дуже зацікавив мене тваринний світ. Перша вчителька біології Прокопович Надія Іванівна привила мені любов до біології. Навчаючись у школі, я брав участь в олімпіадах, ставав переможцем обласних і районних етапів, тому вирішив для себе, що буду біологом. Саме такий вибір привів мене на біологічний факультет Ужгородського державного університету, який успішно закінчив 1984 року. Після завершення навчання працював вчителем біології і хімії у Здомишевській середній школі, що на Волинщині. Тут остаточно визначився зі своїм майбутнім покликанням – стати науковцем. І вже з 1986 року почав роботу як молодший науковий спiвробiтник Карпатського національного природного парку в м. Яремчі. Новий етап діяльності повністю захопив мене як науковця, але, відчуваючи брак професійних знань, із вересня 1988 року по травень 1990 року я заочно навчався в аспірантурі Інституту екології рослин і тварин Уральського відділення АН СРСР за спеціальністю «зоологія». У процесі навчання і практичної роботи поволі окреслювалася сфера моїх зацікавлень, вибудовувалася та основа, на якій створив свою наукову «піраміду». У 1996 році я став старшим науковим спiвробiтником Карпатського національного природного парку, а вже у 1998 році захистив кандидатську дисертацію у спеціалізованій вченій раді при Інституті зоології ім. Шмальгаузена НАНУ.

- Скажіть, будь ласка, за довгі роки, які Ви присвятили науковій праці, що із задуманого Вам вдалось реалізувати та над якими науковими проектами працюєте зараз?

- За роки наукової діяльності я написав чимало монографій та посібників. зокрема «Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника» (1997), «Теріофауна Карпатського бiо­сфер­ного заповідника» (1997). Усі ці роки, проводячи інтенсивні наукові дослідження, я брав активну участь у виконанні проектів, зокрема «Інвентаризація фауни хребетних КБЗ» (програма «Біорізноманіття Карпат» 1994–1995), «Започаткування розробки моделі згасання систем», «Проведення польових досліджень для визначення демографічних параметрів популяцій дрібних ссавців для математичного моделювання стану екосистем» (програма «Біорізноманіття Карпат» – 1994–1995); «Обгрунтування необхідності розширення території Карпатського національного природного парку в межах долини верхнього Прута», «Природний заповідник Горгани»: сучасний стан та перспективи розбудови», «Оптимізація природно-заповідної мережі Надвірнянського району».

У 1996 році я отримав стипендію Джорджа Сороса за проблемою «Біорізноманіття: вивчення і охорона біорізноманіття у заповідниках, на біостанціях і у віддалених районах країн колишнього СРСР».

З 2000 року я є провідним науковим спiвробiтником Карпатського національного природного парку. Поєдную інтенсивну практичну діяльність з науковою, спеціалізуюсь на дослідженні комплексного вивчення хребетних Східних Карпат в межах України.

Ряд написаних суто за фахом монографій та посібників чергується з працями, присвяченими проблемам охорони природи та збереженню рідкісних екосистем. Зокрема таких як «Природно-заповідні території та об`єкти Івано-Франківщини» (2000), «Сторінками Червоної книги України» (2001), «Вивчення видового складу фауністичних комплексів та еколого-морфологічних особливостей ссавців Українських Карпат» (2001), «Заповідна перлина Карпат» (2003), «Наукові дослідження на об’єктах природно-заповідного фонду Карпат та стан збереження природних екосистем в контексті сталого розвитку», присвяченої 25-річчю Карпатського національного природного парку та путівник по Карпатському НПП «Заповідна перлина Карпат» (2003), матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвячені 20-річчю Карпатського національного природного парку “Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку”, (Яремче, 2000), збірник тренінгових матеріалів щодо збереження природно-заповідного фонду України (2006).

2003 року відкривається нова сторінка у моїй науково-практичній діяльності, пов’язана з роботою заступником директора з наукової роботи Карпатського національного природного парку. З’явилися нові плани та перспективи. Доводиться здійснювати загальне керівництво двома відділами: еколого-освітньої роботи та наукового. Працюємо над проблемами відновлення багатьох видів флори та фауни Карпатського регіону, над створенням сприятливих умов, щоб турист побачив усю красу нашого краю.

- Яка екологічна ситуація склалась на Яремчанщині, чи природні катаклізми, паводки, що мали місце останніми роками, порушили баланс у природі?

- Ми можемо сказати, що Яремчанщина зараз отримала розвиток зеленого туризму. Завдяки ТК «Буковель» ми маємо змогу приймати більше туристів. У цьому є і позитив, і негатив, тому що люди часто засмічують природу через низьку культуру поведінки. Стосовно повеней, які мали місце останніми роками, то це тенденція загальносвітова. Причиною цього є глобальне потепління та інші екологічні фактори. Потепління клімату приводить до зміни флори і фауни. У нашій місцевості спостерігається поява окремих видів тварин і рослин, які ніколи не були характерними для гірського регіону.

- Який подарунок отримали від своєї родини з нагоди ювілею?

- Не часто буває, що людина умовно може заплакати. Коли моя родина вітала мене, то було дуже приємно, що моя дружина, дочка Вікторія із зятем Романом і внуками Денисом і Валерією зробили гарний подарунок з моїм логотипом. Зворушили мене також прекрасні слова, що лунали того святкового дня. Я отримав прекрасні враження, які може дарувати тільки родина.

Спілкувався Всеволод Кисілевський

Джерело регіональний часопис «Яремчанський вісник»