Нещодавно 30 серпня 2022 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні   законопроєкт «Про медіа». Він покликаний стати комплексним документом, який регулюватиме усю медіасферу нашої держави, включно з інтренет-сегментом.  Законопроєкт за основу підтримали 233 народні депутати з фракцій: «Слуга народу» — 179, «Європейська солідарність» — 0, «Батьківщина» — 6, «Платформа за життя та мир» — 12, «За майбутнє» — 7, «Голос» — 0, «Довіра» — 12, «Відновлення України» — 12, позафракційні — 5. У разі ухвалення закон «Про медіа» фактично скасує низку профільних нормативних актів, прийнятих за роки незалежності України. Крайню редакцію документа активно критикує проукраїнське суспільство за лояльність до російського продукту.  Його ухвалення є однією з вимог для вступу в Європейський Союз. Утім критики крайньої редакції запевняють, що євроінтеграційними є лише 10% усіх його положень, а решта — це бажання влади отримати більше впливу на медіа.

Свою думку з цього приводу висловив депутат Івано-Франківської обласної ради, журналіст Сергій Волошин : « Ухвалення цього документа є одним із зобов’язань України згідно з Угодою про Асоціацію на шляху до членства в ЄС. Він покликаний забезпечити реалізацію прав на свободу вираження думок, на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, плюралізм думок та вільне поширення інформації, захист національних інтересів України та прав користувачів медіасервісів.  Але водночас  майбутній Закон «Про медіа» має запровадити нові принципи регулювання інформаційної діяльності в Україні, особливо в інтернет-сегменті, та визначити правовий статус, порядок формування та повноваження Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. У результаті його ухвалення втратять чинність низка профільних законів, зокрема:«Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»; «Про телебачення та радіомовлення»; «Про інформаційні агентства»; «Про Національну раду України з телебачення та радіомовлення»; «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»; документи, які вносили зміни до майже 100 чинних законів України. Варто пам’ятати, що епопея з ухваленням єдиного документа, який би регулював усю медіасферу України, триває вже майже 10 років. Перші редакції документа активно критикували за спроби посилити цензурування медіаконтенту, надмірні повноваження Нацради з питань телебачення та радіомовлення та неточності у визначеннях сфер регулювання. А у крайній версії, яка пройшла Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики 25 серпня 2022 року, хоч і враховано низку попередніх зауважень, все ж міститься чимало, м’яко кажучи, сумнівних положень. Найбільш разючим є те,  що тут спостерігається повне послаблення для російськомовного сегмента, що є неприпустимим в умовах повномасштабної війни між Україною та РФ. Зокрема йдеться про: допущення порушення української пісенної квоти на радіо на 10%  при цьому сама квота збільшується з 30% до 40%, а за повторне порушення передбачено штраф; передача повноважень щодо визначення списків заборонених російських артистів до Нацради , раніше вони формувалися СБУ, оскільки це питання національної безпеки;  скасування заборони на демонстрацію фільмів, де головні герої є представниками держави-агресора; скасування заборони пісень російських виконавців; непрозорий механізм призначення членів Нацради президентом України при цьому механізм призначення Верховною Радою залишається ускладненим.     

Спілкувався

Всеволод КИСІЛЕВСЬКИЙ

член Львівської обласної організації НСЖУ