В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)

 В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)

12 жовтня в Івано-Франківській обласній універсальній  науковій  бібліотеці ім. Івана Франка відбулась презентація історико-краєзнавчого видання про Теофіля Кисілевського «Вакації у Дзядзя». 

Видання цієї книги – це культурно-патріотична подія всеукраїнського значення, оскільки є репринтним виданням оригіналу «Пропам’ятної книги туристів, які гостили в домі блаженної пам’яті Теофіля Кисілевського» – директора народної школи в Ільцях, яку понад  30 років з початку минулого століття колективно та індивідуально творили світочі української культури, туристи,політики,  гості, приятелі Гуцульщини, починаючи з  1904 по 1937 рік.

А об’єднав їх усіх Теофіль Кисілевський (1851-1937) Дзядзьо, як люб’язно за гостинність називали його мандрівники . Теофіль Кисілевський належить до старинного  київського роду Кисілів, який  налічує понад тисячу років, має скандинавське походження та бере свій початок в період активного поселення варяг на берегах Дніпра.

 

В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)В Івано-Франківську відбулась презентація історико-краєзнавчого видання «Вакації у Дзядзя» (фото)

Першим предком із роду Кисілів, який оселився в землях Київщини в кінці Х століття, був варязький лицар на ім’я Свентольд, який після хрещення отримав ім’я Святольд. Польські літописи називають його князем і родичем Рюриковичів. Ймовірно, таке судження пов’язанезпешою історичною постаттю – князем Рюриком (862–879), який походив зі Скандинавії і був варягом, а правив у Новгороді разом із родичами, теж варягами. Після занепаду Київської Русі та внаслідок зміни державного устрою частина роду Кисілів осідає на Волині. В історичних документах згадується Олександр Кисіль, який був одружений з княжною Четвертинською, брав участь у боях, за відвагу польський король подарував синові Олександра Микиті маєтки Низкиничі й Дорогоничі на Волині. Онук Микити Кисіля Тихон був придворним короля Сигізмунда І, син Тихона Григорій був військовим секретарем штабу польського короля Стефана Баторія, ходив із ним в походи проти Москви. В 1581 році був важко поранений, жив у Низкиничах. Григорій Кисіль був одружений з Феодорою (Терезою) Іваницькою, в родині Григорія було два сини – Микола і Адам. Микола був військовим і служив у гусарській корогві, загинув у битві з козаками в 1651 році під Вінницею на річці Південний Буг. Його тіло забрав Адам і поховав у храмі Успіння Богоматері в Низкиничах. Надзвичайно яскравою історичною постаттю був Адам Кисіль. Народився 1600 року в родовому маєтку Низкиничі й належав до Волинської гілки роду Кисілів, яку започаткував Олехно (Олександр). За свого життя Адам Кисіль був одним із найбагатших магнатів Речі Посполитої, його маєтки налічували 65 населених пунктів, з яких 37 – на Волині, 18 – на Київщині, 7 – на Чернігово-Сіверщині, 3 – в Галичині. Адам багато з цих маєтків отримав у дар від польського короля, багато купив особисто. Незаперечним фактом є те, що Кисілі у своїх маєтках вели господарську діяльність дуже ощадливо. Кошти, отримані від господарської діяльності, спрямовували на розвиток маєтків та будівництво й відбудову православних храмів, монастирів. Адам Кисіль був одним із найвідоміших покровителів Києво-Могилянської академії (Петро Могила своїм заповітом 1647 року довірив йому опіку над академією).  3 травня 1653 року в родовому маєтку Низкиничі обірвалось життя Адама Кисіля. Його поховали у саркофазі монастирського храму у притворі святого Георгія. В нижній частині надгробка на мармуровій плиті міститься напис латинською мовою, зроблений його дружиною Анастасією, донькою київського шляхтича Філона Гулковича:

«Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Свентольда, славну опору держави – Адама з Брусилова Кисіля, що був каштеляном Чернігівським, потім воєводою Браславським і Київським, мужа, що відзначився в боях твердістю і далекоглядністю… Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом із його достойними громадянами, хай буде пам'ятником тобі… 3 травня 1653 року. Смерть прийшла на 53 році життя. Прощай».

З розпадом Речі Посполитої рід Кисілів у XVII–XIX століттях дуже розгалузився, представники цього роду сьогодні вживають прізвище Кисілевські – галицька гілка роду, графів Кисилёвых – в Росії, Кисілєвскі – в Польщі та інші прізвища, в основі яких стоїть корінь «Кисіль», окемі представники роду, які живуть на Київщині, Чернігівщині, Волині та в інших куточках України, зберегли первинне прізвище Кисіль. Представники роду традиційно займались військовою справою і особливо прихильно ставились до релігії. Одна з галицьких гілок, вихідцем з якої є отець  Микола Кисілевський батько Теофіля Кисілевського , представляла в священичий рід греко-католиків в Галичині. В новіших часах рід Кисілевських дав українському суспільству не один десяток священиків та національносвідомих особистостей, одним з яких є  Теофіль Кисілевський (1851-1937) Дзядзьо.  Це непересічна особистість, засновник та патріарх культурно-пізнавального туризму на Гуцульщині серед інтелігенції, студентів тощо, визначний освітній, культурний, громадський діяч кінця ХІХ – початку ХХ століття. Родом Т. Кисілевський із с. Хлібичин на Снятинщині, де на сільському цвинтарі він на схилі літ знайшов спочинок. Також збережена родинна хата.

Доповнюють 170-сторінкову книгу форматом А4 нариси лауреата Шевченківської премії, професора, доктора філологічних наук Федора Погребенника (уже покійного), краєзнавця-економіста з Ільців Ігоря Остафійчука (задум і втілення проекту) та автора цих рядків, котрий узяв на себе роль упорядника, більд-редактора і дизайнера «Вакацій у Дзядзя». Давні фото люб’язно надали правнук Т. Кисілевського, артист Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької у Львові Роман Біль, Ігор Оста-фійчук, родина Кисілевського та інші.

Книга побачила світ завдяки жертводавцям: Роману Білю, Уляні Сус, Миколі Рекетчуку, Михайлу Петріву, Олегу Сусу, Мирославу Гавриліву, Зеновію Кушніру, Вірляні Ткач зі США та Івану Доманському.

«Виходячи з глибини суті та змісту цієї книги, вона є патріотично-культурним першоджерелом серед освітян, дослідників Гуцульщини, широкого загалу інтелігенції, працівників культури, настільною енциклопедією для керівників туристичних фірм, відпочинково-оздоровчих баз, готелів, власників приватних садиб, студентів і викладачів спеціалізованих навчальних закладів та просто привітних гуцульських ґаздів; тим дороговказом, як працювати з гостями, які приїздять на вакації (відпочинок) до нашого унікального краю, щоб вони навіть через десятиліття знову зі щасливим тремтінням серця торкнулися Гуцульщини», – йдеться у передмові до книги.

 

Всеволод Кисілевський,

використано матеріали Романа Клима ( журнал «Гуцульщина»)

 

 

 

Share