Михайло Ноняк : «Як відбудеться децентралізація покаже час, але попри тиск із Кремля, ми не маємо права запровадити авторитарну систему управління російського типу»

Михайло Ноняк : «Як відбудеться децентралізація покаже час, але попри тиск із Кремля, ми не маємо права запровадити  авторитарну систему управління російського типу»

Правду кажучи, адміністративно-територіальна реформа йде повільно. Конституційні зміни щодо об'єднання громад та впровадження нового  адміністративно-територіального устрою піддаються критиці. Уже на чергових місцевих виборах,які згідно з Конституцією мають відбудуться  25 жовтня, українці обиратимуть нову місцеву владу. Ці вибори повинні відбуватися під нові повноваження і в нових умовах виборчого законодавства, але як усе буде, покаже час.

Власне про глобальні питання української політики та реформування державного устрою редакція нашої газети спілкувалась із заступником  Міністра доходів і зборів України,  сотником Майдану Михайлом Ноняком.

   -Михайле Васильовичу,  у Європі занепокоєні повільним ходом реформ в Україні і тим, що боротьба з корупцією просувається дуже нежваво. Чому так відбувається і як реформується фіскальна служба?

- Сьогодні  керівництво країни взяло курс на подолання корупції, адже від подолання корупції залежить усе. Корупційні схими вибудовувались роками, тому зламати їх не так легко. Початок подоланню цього явища вже зроблено, але це не справо одного дня. Потрібно виробити системний підхід та забезпечити синхронну роботу всіх державних служб задля подолання корупції. Для ефективної боротьби з цим злом на даний час потрібно провести ряд кадрових змін, зокрема середньої ланки. Якщо на рівні керівництва міністерств,служб та департаментів склад оновився, то на  підпорядкованих рівнях в областях кадрові зміни відбулися незначні. На сьогоднішній час доволі багато матеріалів щодо корупційних дій розслідувано і направлено до судів, за частиною з них винесено обвинувачувальні вироки. Особисто мною та співробітниками Міністерства доходів і зборів України підготовлено ряд матеріалів щодо корупційних дій і передано до правоохоронних органів. Таких справ налічується близько 900.Загалом результати є, але щоб суспільство відчуло реальний поступ у цій справі, потрібно чимало часу. Повірте, за рік та кілька місяців побороти корупційні схими, що вибудовувались 24 роки, дуже важко.

 

 

- Територіальна реформа має своїх прихильників і противників.До якої категорії Ви себе відносите і які маєте міркування з цього приводу?

- Формування нового адмінтерустрою України є найбільш дискусійною частиною децентралізаційної реформи.  Усі погоджуються, що потрібно змінювати устрій задля перерозподілу повноважень на низовий рівень та розбудови місцевого самоврядування.

З точки зору історії,в країнах Західної Європи кожні 20-30 років відбуваються системні реформи управління. Ми якраз підійшли до необхідності такої комплексної реформи усієї системи управління на регіональному та місцевому рівнях з переглядом адміністративно-територіального устрою держави. 

За 24 роки, відколи в Україні функціонує місцеве самоврядування, у нас було ухвалено низку законів, деякі з них були досить проривними у свій час, проте їх застосування не було найкращим.

 Візьмімо до прикладу Закон «Про асоціації місцевого самоврядування». Це дійсно українське досягнення. Адже на законодавчому рівні в більшості країн світу немає спеціального закону про асоціації місцевого самоврядування,  не визначено регулювання відносин уряду із такими асоціаціями та не закріплено законодавчо їх права на діалог із виконавчою владою. Правда, навіть за відсутності подібного закону в європейських країнах практика консультацій між урядом та місцевим самоврядуванням є традиційною. У нас же - залежно від правлячої політичної партії таособи президента.

Особисто я належу до прихильниківпроведення територіальної  реформи, як ібільшість мислячих людей України, які чудово розуміють, що реформа децентралізації є вкрай необхідною. До такої реформи нас підштовхує «децентралізований Захід».

 

 - Все Ви добре говорите, але реформа буксує. У чому причина?

 

-         Відверто кажучи, все б складалось дуже добре, і з реформою не було би  проблем, якби щодо реформи не було спекуляцій, як всередині України, так і за її межами. Маю на увазі «братів наших менших з Кремля». Кремлівські майстри дестабілізацій ще під час Революції Гідності розпочали ідеологічну обробку цілих українських регіонів, соціальних та етнічних груп, щоб не допустити в Україні реальної децентралізації, яка скріплює та солідаризує країну.

Кремль, на відміну від європейців, замість  децентралізації намагається зіштовхнути Україну на шлях федералізації, щоб розділити  її на частини, такі квазі-незалежні «новоросії», які б увійшли в суперечки та взагалі у військові розбірки між собою, щоб потім взяти їх під свій протекторат.

Попри спротив різних середовищ в Україні, а також попри тиск із Кремля, ми не маємо права відновити авторитарну систему управління російського типу чи навпаки - погодитись на автономізацію суспільства, у якому всі проти всіх, і кожен відстоюватиме дрібні регіональні інтереси, забуваючи, що Україна є унітарною державою. Ми цього сценарію допустити не маємо права.

Також однією  із сповільнюючих причин територіального реформування  є відсутність зацікавленості у системних змінах  цілої низки представників  місцевого самоврядування. Часто це особи, які уже багато років займають одні і ті ж посади, які звиклись з цим.  Вони бояться втратити свої посади, тому реформа для них вкрай небажана. Взагалі така категорія противників реформи  присутня у будь-якій країні,де проводяться реформи, і тут нічого дивного немає. Але в нас ці службовці чи обрані особи можуть налаштовувати проти реформи пересічних громадян. Тому реформування іде важко.

 

 -  Михайле Васильвичу, як АТО, а правильніше сказати гібридна війна, впливає на процес впровадження реформи децентралізації ?

- Сьогодні війна є однією з проблем  для впровадження реформи децентралізації. Є певні побоювання, що децентралізація ще більше зруйнує систему влади в Україні, яка й так зараз є досить неефективною та фрагментованою.

Згадаймо, з чого починалась війна. Спочатку Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим, потім міська рада Севастополя та Верховна Рада АРК ухвалюють рішення поза межами Української Конституції, фактично запрошують військову допомогу від Росії і стають частиною її території. Тобто саме регіональна, обрана за українськими законами, влада стала першопричиною відторгнення української території та привела війну на українську землю.

Фактично війна на Донбасі була продовженням кримської прелюдії, правда з певними змінами, але і тут не обійшлось без органів місцевого самоврядування. Адже часто саме депутати місцевих рад, працівники виконавчих органів ставали осердям сепаратизму.

Дії органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб на першому етапі донбаської кризи підірвали довіру багатьох українських громадян та політиків до самої інституції місцевого самоврядування. Але тут треба чітко розрізняти поняття федералізації, автономії та децентралізації. Тому військові дії впливають на хід реформи, але не унеможливлюють проведення її.

 - Ви під час Революції Гідності Ви були сотником Майдану, багато з Ваших однодумців сьогодні представляють політичну еліту. Чи готові вони адекватно реагувати на  виклики часу?

- Після Революції Гідності політична еліта України виявилась неготовою до системних реформ. Акцентування уваги  на рейтингах і віра у те, що управляти всім і всюди в Україні можна винятково через призначення різних керівників із Уряду чи Адміністрації Президента або через ручний розподіл різних субвенцій з Державного бюджету у регіони дало негативні наслідки, які тепер потрібно ретельно аналізувати,  робити висновки та виправляти.

Політики, які в своїй психології не можуть вирватись із схеми: призначення, гроші, лояльність, є дуже вагомим гальмом проведенню реформ. Державні діячі з таким мисленням повинні відійти в історію і тим самим звільнити місце новим політичним елітам, народженим Революцією Гідності.

-        Мешканці Прикарпаття, особливо Надвірної, пам’ятають Вас як людину, що приклалась відродження  «Просвіти»  на Надвірнянщині .  Ви і досі берете активну участь в діяльності  Надвірнянської  «Просвіти». Як Вам вдається поєднувати громадську роботу з обов’язками у Міністерстві ?

 

-        Я горджуся тим , що я з Прикарпаття. Це мій улюблений куточок України, там  моє коріння, там живуть мої рідні та друзі. Я постійно спілкуюсь зі своїми земляками, при можливості беру участь у суспільному житті регіону. 

Власне, Ви згадали про Надвірнянську «Просвіту». В цьому році мене обрали почесним головою Надвірнянського районного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.  Свого часу я долучився до відродження цієї організації, історія якої у Надвірні  налічує 105 років.  Я дуже вболіваю за збереження та відродження нашої історії та культури. Таке у мене виховання, тому відродження Надвірнянської «Просвіти» було важливим завданням для мене та усієї інтелігенції міста. Дуже радію з того, що спільним зусиллями нам це вдалося, і сьогодні ми маємо у Надвірні повноцінну організацію.   

         - Дякую за відверту та ґрунтовну  розмову. Від імені прикарпатців хочу побажати Вам наснаги до праці та втілення Ваших задумів для добра і розбудови нашої держави.

Спілкувався Всеволод Кисілевський,

член Львівської обласної НСЖУ

 

 

Share