А що «книжка пише»?..

А книжка пише… Україна – на стику двох цивілізацій Західної і Східної, християнського і мусульманського світів, православ’я і католицизму постійно являла собою великий бойовий табір, вела безперервні війни з завойовниками зі всіх сторін. Загарбникам потрібна була українська територія, тому нищили українців і успішно змагались в цьому. Оборона стає складовою національної ідеології і традиції. Українці в оточенні ворожих держав вели жорстокі виснажливі війни. На українцях випробовували ввесь спектр ідеології і політичних методів знищення. Україна викликала ненависть у всіх загарбників, які оточують її, – як нездоланна жертва. Гітлер вимагав знищення українців, бо не здалися, Сталін – за те, що вціліли. Є багато охочих якщо не захопити повністю, то остаточно ослабити Україну і розібрати її по частинах.

 

  Розвал СРСР призвів до великих втрат Росії і не тільки територіальних. Комуністична ідея, насильницьки впроваджувана в життя, збанкрутувала, а нової всесвітньоохоплюючої ідеї не знайдено. Втрачено опорні пункти по всьому світу, які вселяли надію на досягнення світового панування. А коли немає майбутнього, починають говорити про минуле. Російська ідеологія взяла курс на реабілітацію Сталіна як символа величі, переможності, могутності. Російські «ідеологічні скрєпи» піднімають Сталіна і сталінізм. Не відмовляться від сталінізму, як виразника ідентичності. Російська специфічна хвороба – імперіалізм, сталінізм. Ще Черчіль сказав: «Сталін розчинився в майбутньому, а не розвіявся в минулому». Те що Радянський Союз вважав своєю могутністю – багатомільйонна армія, колосальний військово-промисловий потенціал, гонка озброєнь із Заходом, стали його могильником, бо виснажували державну економіку і призвели до краху. Могутній Радянський Союз, оплот комунізму – розвалився, розпався…

  Історична війна для Росії – є промислом, 2/3 часу свого існування вона провела у війнах, хоч жодної з них самостійно не виграла. Сьогодні – війна з Україною. Європа постійно сповідувала подвійні стандарти стосовно Кремля. Заходу немає особливої потреби підтримувати і захищати Росію, вона вміє досить добре захищати себе сама, ще й повчати інших. Доля бездержавних народів ніколи не цікавила світ. Україна понесла найбільші жертви. Але Росія ніколи не визнає справжньої історії, бо це могло б назавжди позбавити її можливості відновлення як суб’єкта історії. Кремль ніколи не перехворіє імперським синдромом. Куди б не занесло росіянина – тут же стає «исконно русская земля».

  Україна годувала Росію, Європу, світ – хлібом. Сама не мала права ні на хліб, ні на життя. Мали згинути. Принцип виживання Росії базується на сприйнятті України, як засобу власного існування, без неї на світовий простір як імперія – не вийде. Російська мрія про світове панування є постійною і небезпечною. Сьогоднішнє загравання Заходу з Росією є намагання розглядати її, як противагу зростаючій силі Китаю.

  Розпад імперії – об’єктивна історична необхідність, бо вона скріплена силою з підкорених народів, які прагнуть визволення. Імперії не відновлюються. Це вердикт історії. Про повну ліквідацію українського питання посилено «дбали» уряди Москви, Польщі, Німеччини, Угорщини, Румунії, Чехії в територіальній і національній формі. Головною причиною втрати української державності в усі часи була відсутність достатньої військової сили, надмірна довіра до сусідів ті їх зрадницьке віроломство, а ще – що ми не було «одно». Вороги розмовляли з Україною з позиції сили. А сила ворога завжди велика і організована. Історично Україна – джерело вільнодумства і загроза кожному загарбнику. Щоб хижим сусідам не баглось України, українці мусять мати високий войовничий дух. Всі повинні знати, що українці знищать кожного, хто прийде в Україну з мечем. Перед нами довга і важка боротьба. Будьмо сильні силою незламною. Міцні національні засади дадуть можливість державі вистояти. Будьмо єдині, бо внутрішнє протистояння завжди використовує третя ворожа сила. Інстинкт самозбереження диктує, що не можна бути поблажливим до тих, що сіють зло. Влада має бути свідома свого обов’язку, сильна назовні і всередині своїм устремлінням до незалежності. Бережімся ворогів явних і фальшивих пророків.

  Народ єднає ідея. Україна повинна постати на українських цінностях. «Совкова свідомість» розколює Україну, нав’язує радянські стереотипи. Але ми здолаємо все. Якою кривавою була доба комунізму, але ми її збороли і визволились. Наш час важкий, але ми зможемо, здолаємо, здобудемо. Будьмо завзято затяті, не піддаваймось зневірі і страхові. Маймо силу перемогти. Не живім ілюзіями, не даймо ввести себе в оману. Головна наша опора – власні сили і єдність. Сильні духом, тверді, рішучі, з козацьким Кодексом Честі, з ідеєю в серці – «Україна понад усе» – виведуть нас з прірви. Наша місія – боротись і перемогти.

  Історична пам’ять – об’єднує. Вчім історію. Її рух – циклічний. Невивчені уроки історії мають властивість повертатися. Історія – це орієнтаційна матриця майбутнього.

  Україна ще здивує світ – стане вільною, сильною, могутньою. Своє провідне місце забезпечить через високу духовність серед зматеріалізованого, духовно захололого світу. Долею керує провидіння. Наш час настане однозначно… Бо так «книжка пише». І цим сказано все…

Оксана Козак,         

ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка

 

Share