Ринок землі: за і проти

13 листопада за впровадження ринку землі проголосували 240 народних депутатів (227 з фракції "Слуга народу" та 13 позафракційних). "Європейська Солідарність" та "Батьківщина" голосували проти, "Голос" та "За майбутнє" утрималися, а депутати з ОПЗЖ не голосували взагалі. Не підтримали закон і депутати від Прикарпаття : Оксана Савчук, Зіновій Андрійович, Ігор Фріс, Едуард Прощук , Олександр Матусевич. Інші представники від Івано-Франківщини :Андрій Іванчук (позафракційний) – за; Володимир Тимофійчук (“Слуга народу”) – за.  До слова, усі депутати-списочники від Івано-Франківщини голосували "за": Роман Мулик (“Слуга народу”), Олег Марусяк (“Слуга народу”), Олена Вінтоняк (“Слуга народу”), Василь Мокан (“Слуга народу”).

 

 Цього ж дня під будівлею Верховної Ради влаштували мітинг проти відкриття ринку землі. Зокрема, в акції взяли участь представники політичної сили партії "Свобода" та Всеукраїнська аграрна рада. Учасники протесту принесли під будівлю труну з мертвою свинею. Це символізувало те, що закон про впровадження ринку землі нібито вб’є сільське господарство, зокрема тваринництво.

Також протестувальники переймалися через те, що "землю будуть скуповувати олігархи та чиновники, а прості фермери просто не матимуть такої можливості".

Свої думки щодо ринку землі в розмові з нашим кореспондентом висловили представники місцевого самоврядування .

Депутат Надвірнянської районої ради Сергій Волошин : «Як на мене, ринок землі варто відкрива­ти, але не на даному етапі економічного розвитку України,  для цього потрібно знайти вдалий час і ретельно все підготувати. Насампе­ред, це треба робити у пері­од активного зростання еко­номіки. Зараз маємо 2−3% зростання після 40% падін­ня. Це ніщо. У середнього і малого бізнесу недостатньо купівельної спроможності щоб придбати землю. Нато­мість у великих підприємств коштів достатньо. Тому землі захоплять ті, хто має ресурс. Є ризик, що ринок землі за­пустять, і він відразу ж по­мре. Так як сталося з рин­ком акцій, з енергоринком. Вони існують формально, насправді є лише кілька по­тужних гравців. Нова влада обіцяє прийняти 500 законів за три місяці. Але поспіхом навряд чи можна підготува­ти добрі законопроєкти».

 

Депутат Яремчанської міської ради Олександр Гуменюк : «Дававайте зпершу проаналізуємо, що передбачає законопроєкт №2178-10 про ринок землі?Отже, у документі йдеться про важливі зміни на ринку землі в Україні. У разі його прийняття, уже з 1 жовтня 2020 року державну і комунальну землю можна буде купити на публічних прозорих торгах. Хто уже орендує певну ділянку, матиме право викупити її першим. У законопроєкті прописали, зокрема, заборону купівлі земель компаніями, в яких кінцевий бенефіціар – іноземець. Однак вона є тимчасовою – до 1 січня 2024 року. Тобто землю можна буде продавати іноземцям, але не одразу з запровадженням ринку, а через 4 роки.Іноземці, які понад три роки орендують землю в Україні, можуть подати заявку на її викуп. Великі агрохолдери – українські та іноземні, які зараз орендують землю, також мають першочергове право її викупити.  Якщо цей закон буде прийнято в такій редакції як після першого читання то  ринок землі відкриватиметься не в інтересах малих та середніх фермерів, а в інтересах величезних агрохолденгів.  Адже у бюджеті немає закладених коштів для їх кредитування. Це означає, що вони не матимуть вільних обігових грошей, аби купити землю і, найголовніше, потім її обробляти. Я вважаю, що один з ризиків запрова­дження ринку землі — саме визначення її вартості. Пере­оцінка вартості землі поки не проводилась. Якщо у законі не прив’яжуть вартість землі до чіткої формули, є ризик, що землі скуплять за без­цінь. Україна подібну ситуацію переживала у 90-х роках, коли люди отримали ваучери , а спритні бізнесмени скупили їх за безцінь і прості люди залишились без власності. Тому з пересторогою ставлюсь до продажу землі».

Член виконавчого комітету Яремчанської міської ради Євген Настенко :

У світі існує дві моделі розвитку сільського господарства: латиноамериканська, коли землею володіють великі холдинги, і європейська, за якої існують невеликі господарства, що їх держава підтримує дотаціями. Аграрний бюджет Євросоюзу — понад 45 мільярдів євро. В Україні — 5–7 мільярдів гривень, і з них тільки половина йде на підтримку виробника. Тож особливого вибору в нас нема.   На мою думку, Україна більшою мірою йде латиноамериканським шляхом. Для цього не обов’язково впроваджувати ринок землі, досить обмежитися орендою. Так буде краще для збереження структури сільгоспвиробництва, зайнятості населення. У перспективі Україна повинна земельне законодавство європейського зразка – модель чистого відкритого ринку. А це багаті села, з величезною кількістю фермерів. Їхня продукція, можливо, не настільки ефективна з точки зору економіки. Але вони вирішують величезну соціальну проблему – забезпечують роботою жителів навколишніх сіл. І це спонукає людей не їхати на заробітки до великих міст чи інших країн.  Якщо у країні буде 1,5 млн  фермерів, то разом з їхніми сім’ями матимемо 6 млн. людей, які створюють собі робочі місця. Це більш ніж половина сільського на­селення. Тому треба сти­мулювати розвиток фер­мерства і забезпечити саме фермерським господар­ствам доступ до землі. Чому у нас стільки років був мора­торій на продаж земель сіль­госппризначення? Бо вияви­ли, що кілька сімей почали скуповувати велику частку земель. Чи зникли зараз ці ризики? Навряд запрова­джувати ринок землі можна лише в контексті земельної реформи».

 

 Спілкувався Всеволод Кисілевський

 

Share