Надвірнянець Ростислав Білас був керівником медико-санітарної служби Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР

Майбутній шеф медико-санітарної службиДержавного Секретаріату Військових Справ Західно-Української Народної РеспублікиБілас Ростислав Едмунд народився 10 червня 1884 року в м. Надвірна на Станіславщині в Королівстві Галичини та Володимирії  Австро-Угорщини. Середню освіту здобув в Коломийській гімназії. Закінчив навчання у Львівському університеті в 1910 році , де  отримав ступінь доктора медицини. Мобілізований до австрійського війська  і пройшов вишкіл у Військово-лікарській академії «Йозефінум» у  Відні. Спеціалізувався на лікуванні внутрішніх хворіб в університетських клініках Відня в 1912–1914 роках. Під час Першої світової війни служить  полковим лікарем в Австро-Угорській Армії . В 1916 переведений до військової команди Львова. У Львові 18 жовтня 1918 року українські депутати австрійського парламенту і Галицького та Буковинського сеймів сформували Українську Національну Раду. 1 листопада  українські січові стрільці зайняли Львів і підняли на ратуші міста національний прапор. Ростислав Білас переходить на службу до Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР.

«Від початку українсько-польської війни і до січня 1919 року Українська Галицька Армія (УГА) не мала добре організованої медичної служби. Вона створювалася під тиском обставин. Лікарі або медики, яких направляли до підрозділів, самостійно знаходили собі приміщення, де надавали допомогу пораненим та хворим, дбали про забезпечення медичним обладнанням і ліками, знаходили помічників. Вже від листопадових боїв у Львові при Начальній Команді УГА лікар Кость Танячкевич заснував санітарний відділ. Згодом його очолив лікар Ростислав Білас, а потім полковник Андрій Бурачинський. Відділу  були підпорядковані медико-санітарні заклади, польові шпиталі, медичні кадри армії, які були створені і зібрані на першому етапі війни. На початку 1919 року в розпорядженні відділу були незначні сили, у фронтових частинах працювало всього 24 лікарі і 38 медпрацівників, 5 шпиталів на 529 ліжок, 3 санітарних поїзди, з них 2 – з операційною частиною, і 2 пересувні лазні. В тилу працювало 97 лікарів і 38 медпрацівників, 18 аптек і 28 шпиталів на 5-6 тисяч ліжок», Я. Кваснюк «Військові шпиталі ЗУНР у Станиславові», газета «Галицький корепондент», жовтень 2018 рік.

В січні 1919 року Начальна Команда УГА провела реорганізацію армії. Медико-санітарною реферантурою Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР став керувати доктор отаман Ростислав Білас. Фронтові частини УГА поділили на три корпуси. В кожному корпусі призначили головного лікаря. Ранених і хворих після першої медичної допомоги направляли до найближчих шпиталів. Після обстеження їх відправляли санітарними і звичайними потягами у тил. Військові шпиталі поділили на польові, запасні і окружні. Польові лічниці були мобільними, окружні лічниці обслуговували гарнізони. Кількість лікарів була недостатньою для потреб армії. По реорганізації армії було створено 17 військових шпиталів у Сокалі, Радехові, Бродах, Стрию, Дрогобичі, Ходорові, Перемишлянах ,Станіславі, Коломиї і Чорткові та інших містах. До шпиталів було залучено хірургів з Європейських країн. Розпорядженням ДСВС усім медпрацівникам відповідно до своїх посад були присвоєні старшинські звання.

«Санітарний референт доктор Ростислав Білас домагається доконче, щоб опустити слово "лікар" при титулах лікарів. Хоче, щоб в цей спосіб зрівняти лікарів з військовими ...»,  навів факт Боберський Іван на сайті www.ji.lviv.ua › bobersky.

У Тернополі відкрито курси для військових медсестер , де навчання пройшли 42 курсантки. За допомогою Українського Червоного Хреста закуплено на Заході модерний  мобільний польовий шпиталь на 250 ліжок.  З січня по травнь 1919 року  Галичину охопила епідемія плямистого тифу , захворіло 7229 чоловік, померло 859. На тиф захворіли 34 лікарі,14 померло. Під керівництвом отамана Ростислава Біласа проведено профілактичні заходи серед військових УГА і втрати від тифу в армії були мінімальними.

У травні 1919 доктор Р.Білас потрапив у польський полон, був ув’язнений в таборі полонених у Ланцуті (Польша) й львівській в’язниці «Бригідки». Після звільнення у 1920 році зайнявся приватною практикою у Бориславі і Трускавці. Одружився з Ольгою Терлецькою, донькою Михайла Терлецького, власника нафтової свердловини у Бориславі. 7 серпня 1922 року народився в сім’ї син Лев Білас ,який став визначним істориком  , політологом,  бібліотекознавцем і автором досліджень про історичну спадщину М. Грушевського і В. Липинського, статей про політичний розвиток України та інших держав Східної Європи, розвідок про українську та світову історіографію, а також студій з бібліотекознавства та книгознавства.

У 1926 році Ростислав Білас переїздить до Львова, де безоплатно працює в амбулаторії Народної лічниці. Брав активну участь у роботі Українського лікарського товариства, публікує статті у «Лікарському Віснику». В 1940 році

переїздить на Захід.

 В 1940–1944 роках працював керівником лікарських установ у місті Лодзь у Польщі ,потім у Відні. В 1945 році переїздить до Німеччини (Пассау, Гайдельберґ) з 1948 року по 1958 рік очолював відділ внутрішніх хворіб у лікарні Св.Йосифа в Регенсбурсі, допомогав українським біженцям. Від 1958 року проживав у Мюнхені і похований на цвинтарі Вальфрідгоф.

Газета «Свобода» №240,1964 року опублікувала некролог такого змісту:

«† Ділимося сумноюі вісткою з усім Українським Громадянством, що дня 7-го грудня 1964 р. помер в Мюнхені, Німеччина, на 80-му році життя Доктор РОСТИСЛАВ  БІЛАС, бувший  полќовник санітарної служби УГА  і бувший санітарний референт при Секретаріяті Військових Справ в Станіславові і знаний лікар у Львові. ВІЧНА ЙОМУ ПАМ'ЯТЬ! Високоповажній Родині пересилаємо вислови глибокого співчуття.  Головна управа українського лікарського товариства у Північної Америки».

Ігор Андруняк,

член Національної спілки

краєзнавців України                                                                   

 

Share