Загарбавши  Україну, впродовж  століть, Росія безкарно поглинала українську історію, перетворюючи її на фундамент своєї світобудови. Свою історіографію виводить від Київської Русі. Про українців навіть не згадують. Ніби вони, як нація і державний народ не існували і до Київської Русі не причетні.

    Російська  політика будується на ментальному несприйнятті українців. Росіянин категорично не сприймає українську історію, державність, національний характер.

    Українська самототожність складається з трьох складових – державно-політичної, культурно-просвітницької,фольклорно-етнографічної.

     В державно-політичному прояві українців росіяни вбачають безпосередню загрозу собі, бо разом з українцями зі складу Росії відходить Київська Русь, князі Володимир Великий, Володимир Мономах, Ярослав Мудрий,княгиня Ольга – «велич і слава Росії ». Ламається вся світобудова – прадавність, європейськість , московоцентризм і комплекс «старшого брата».

     І це є основною  причиною категорично – запеклого,одностайного спротиву російського суспільства визнавати українців, як державну націю.

     Культурно – просвітницький прояв українства росіянами сприймається роздратовано, упереджено, скептично. Вони розуміють, що це є духовним самовизначенням українства,від якого один крок до самовизначення політичного. Тому українська культура є теж небезпечною для «єдиної та неділимої».

      Фольклорно-етнографічна самобутність сприймалась як цікава своєрідність «південної частини російського народу». Тобто, як своє власне, що викликає замилування. І це вже є крайньою межею допустимого українського прояву. Далі – заперечення українства є альфою і омегою російської політики.

      Цивілізаційні відмінності росіян (самодержавство, жорстка вертикаль, унітарність)  і українців (демократія, орієнтація на європейські цінності,схильність до компромісів) – викликають у росіян агресію, гнів, образи, докори,роздратування. В цьому вони вбачають українську підступність.

      Масова російська свідомість отруєна ідеєю особливо шлях у Росії, її унікального світового покликання, месіанської  функції «третього Риму». Українцям, як історичній нації та державному народу тут місця немає.

       Але без України Росія опиняється біля розбитого історичного корита з її величчю і москвоцентризмом. Бо Україна – наріжний камінь російської міфології.

       Державницькі поривання українців сприймають, як безпосередній виклик і загрозу собі, як заперечення власних фундаментальних принципів. Тому спиняють і поборюють їх всіма можливими способами.

      Але нам своє робить-будувати Міцну, Соборну, Могутню Українську Державу.

      І ми таки збудуємо її.

 Оксана Козак

ВУТ  «Просвіта» ім. Т.Шевченка