Для маленьких прикарпатців. «Нова радість стала» – до нас прийшло Різдво

Для маленьких прикарпатців. «Нова радість стала» – до нас прийшло Різдво

Не встигли діти і оглянутися, як проминуло свято Миколая,  настало Різдво і канікули. Мама з Марійкою готують все до свят. Чекають на приїзд тата з Португалії, але точно невідомо чи вдасться йому виїхати, бо це від нього не залежить. А Миколка з дідусем також готуються. Купили гарненьку ялинку, встановили її у великій кімнаті і тепер прикрашають. Мама обіцяла все контролювати, але поки що з кухні не показується. То ж чоловіки складають свої плани на свята. Перш за все ціла родина піде на святкове Богослужіння до церкви. Хоча Миколка вже не раз ходив з дідусем до церкви, але святкова літургія – це щось особливе.  Це день народження нашого Спасителя і сина Господнього.

 

            Крім того треба вибрати кілька колядок для обох з Марійкою. Бо підуть на Різдво в коляду – до рідних і добрих знайомих. Колядки з дідусем вже підібрали. Але ще треба буде радитися з мамою і Марійкою. Бо дідусь каже, що вони будуть колядувати не лише іншим людям, але і вдома під ялинкою  після святої вечері, а також в церкві. То не дай Боже завстидатися на людях через незнання якоїсь коляди.  Дідусь радить вибрати ті колядки, що були в пошані давніше. Це «Бог предвічний нам народився», «Нова радість стала». Їх колядували українці в Галичині ще до приходу окупантів у 1939 році. А як повернулися вони  після війни, то люди приймали на Різдво партизанів - своїх дорогих синів, братів, батьків в родинному затишку з колядою після святої вечері. Українські партизани віддавали свої життя, щоб окупант не міг повивозити наших людей до Сибіру або знищити голодом, як це було на Сході в 30 – і роки. Так що ці коляди нам дорогі. Москалі тоді ще боялися заходити в села, бо не було в них ніякої підтримки. Це вже пізніше стало по іншому. Миколка вже знає кілька колядок, що їх вони вчили ще в школі. Але дідусь каже, що треба ставати великим, бо дитячі роки пролетять швидко. А якщо приїде тато, то буде тішитися, що його Миколка та Марійка вже великі і так гарно колядують разом з ним під домашньою ялинкою. А ще дідусь каже, що після коляди треба гарненько господарів повіншувати і пропонує кілька віншувань, з яких Миколці сподобалося одне:

Дай Боже у мирі свята обходити,// А по святах дай, Боже , щоб вам не бідити.

До Богоявлення і до Воскресіння, //І так рік до року, в гаразді нівроку,

Та так цілий вік, на многая літ!

Пішов Миколка на кухню до мами і до Марійки, щоб порадитися з ними про коляду і віншування. А на кухні багато чого вже готовеньке. То Миколка з цікавістю заглядає, що таке жінки вже приготували. Бо ще з дідусем в кімнаті відчували приємні запахи. Мама похвалила синочка – сказала, що віншування дуже гарне, а колядок треба знати кілька. А щоб вам добре з цим справа йшла, то поклич дідуся – ми вас трохи почастуємо. Перекусили вони з дідусем трохи. А тоді мама каже, що завтра вже буде Святий Вечір і до свят буде в нас сюрприз. Про нього довідаєтеся пізніше. Прибрали чоловіки ялинку, покликали жінок, щоб вони оцінили їхню працю. Кажуть, що все добре. Але треба з кольорового паперу вирізати кілька гарненьких фігурок з журналу «Дзвіночок» - дуже вони гарні. Погодилися, нарисували на папері і вирізали фігурки ангеликів, зайчиків і пташок. Запросили Марійку – вона гарно розрисувала кольоровими олівцями іграшкам головки і личка. Прилаштували гірлянди. Вийшло все дуже гарно.

            Аж тут дзвінок у двері. Хтось до нас прийшов. Пішла мама відкривати. В прихожій радість і поцілунки. Заходять до кімнати – приїхав тато. Велика втіха для всіх. Тато пообнімав дітей, взяв їх на руки. Каже, що вже вони великі. Питається в мами чи чемні. Мама хвалить, а без Миколки ми би пропали – багато чого вже допомагає по господарству і вчителька на батьківських зборах похвалила. Марійка, каже мама, то моя права рука. Роздав тато всім невеликі, але корисні і цікаві подарунки. Почастувала мама тата з дороги. Поговорили вони з дідусем про господарські справи. Знайшлася і для тата якась робота. Ще багато справ залишилося в жінок на завтра. Але до Святого вечора і до Різдва вже майже готові.

            Святий вечір. Мама з Марійкою подали на стіл святкові страви. Запалив дідусь свічки. Всі гарно помолилися. Тато привітав і поблагословив усю дорогу родину і сказав, що може скоро він зовсім повернеться з тих заробітків, бо і вдома та в Україні є багато важливих справ. Після святої вечері колядували – поставили чоловіки стільці під ялинкою і всі колядували до пізна «Бог предвічний», «Нова радість стала» та інші колядки. А Миколка собі подумав, що в них так гарно, як у раю. Немов сам Господь перебуває з нами.

            Пора було дітям іти спати. То посадив тато Миколку на коліна, порозпитував про все, похвалив. Добре, каже, що ти гарно вчишся, робиш руханку, і на лижах вже навчився не лише ходити, але і їздити. Треба буде тобі зайнятися якимось видом спорту, щоб рости сильним і здоровим. Бо на порозі нашої держави стоїть ворог і зазіхає на нашу землю і свободу. А ти і всі українці маємо любити Україну і завжди бути готовими відстояти її, дати належну відсіч ворогові, щоб він навіки залишив нас у спокою. Як українці будуть єдині, сильні і  мудрі, любитимуть свою Батківщину, то нас будуть поважати на Сході і на Заході. А вороги будуть нас боятися. І тоді з Божою допомогою у нас все буде добре.                                                                      

Богдан Березицький

 газета "Життя Прикарпаття"

Share