ПРОСВІТА – український форпост, духовна твердиня народу

«Просвіта» - громадська організація, створена 8 грудня 1868 року у Львові. Ініціаторами заснування були західні українські патріоти. Головою став професор академічної гімназії, письменник, музикант – Анатолій Вахнянин.

«Просвіта» - ставила за мету поширювати освіту в національному, моральному, політичному і господарському напрямках. Вона стала біля керма культурного, національно-громадського життя українців Галичини.

    Основним напрямком діяльності було поширення просвіти серед населення, через масове залучення молоді. «Просвіта» видає популярні книжки, шкільні підручники, календарі, часописи, створює фахові школи – сільськогосподарську, торговельну школу, курси, читацькі вечори, вечорниці, свята на честь Шевченка, Шашкевича,  драмгуртки, хори, фестини, подорожі.

 

    «Просвіта» стає найбільшою українською організацією, що з часом охопила мережу культурних центрів всієї Галичини (77 філій, 2944 читальні, 110 тисяч членів).

    Плідно працювала Надвірнянська «Просвіта», особливо в 1930 – 1939 роки. Тоді її очолював адвокат Микола Николайчук, а працювали Іван Лилик, Микола Стефаник та інші.

    «Просвіта» дала життя товариствам «Сільський господар», «Рідна школа», «Пласт», організаціям «Центросоюз», «Маслосоюз».

    Вийшовши з Галичини, «Просвіта» стала соборною, всенародною і поширилась по галицьких колоніях в США, Канаді, в Сибірі, Зеленому Клині.

    Історична «Просвіта» стала матір′ю всіх українців і як добра мати намагалась дати дітям своїм найцінніше – освіту, щоб кожен українець відчув свою громадянську і національну гідність, став єдиним національним організмом, нацією.

    «Просвіта» була важливою віхою в історії розвитку української культури і життя. Вона формувала світогляд людей, що ставали свідомими українцями, патріотами, жили в руслі національних традицій, долучались до здобутків світової культури та цивілізованого господарювання.

    Більшовицький режим ліквідував восени 1939 р. товариство «Просвіта», як дуже небезпечний національний чинник. Тисячі діячів, активістів було ув’язнено в тюрмах і таборах Гулагу, заслано в сибірську тайгу та степи Казахстану, загинули під час масових розстрілів в 1941 р.

    Місяць грудень – це свято «Просвіти». Відновлена, вона спрямована в майбутнє.

    Дух просвітництва, пройшовший важкий і тернистий шлях, повинен і сьогодні відігравати величезну роль у формуванні національної  свідомості українців, любові до України, української культури, мови, історії, звичаїв, традицій.

    До «Просвіти» горнулись діти , молодь, старше покоління. Дітей вчили змалку – «Будь гордий, бо ти українець, мова твоя – українська, віра твоя – материнська. Не крадь, бо це гріх – непрощенний».

    «Просвіта» на українській землі була єдиним форпостом, твердинею, українським бастіоном серед ворожого до українства оточення. Треба було вижити і зберегти себе. Вона несла світло духовності, моральності, чистоти, мужності, стійкості, гордості за своє українство. І наш святий обов′язок – берегти, захищати, примножувати цей неоціненний капітал.

    Маємо місію надзвичайно важливу – збудувати сильну, успішну, європейську Державу. Національна ідея – фундамент побудови України – повинна гуртувати і об′єднувати народ. Сильний народ має мати сильний провід з засадами християнської етики і твердим національним хребтом, глибокою вірою, що є джерелом сили в подоланні труднощів. Спаяні ідеєю мають бути єдиними – селянство – основа нації і інтеліґенція – розум нації.

Бо  в єдності  - сила.

    Якою Україна буде завтра - залежить від кожного з нас. Найвищою вартістю народу є його державність. Українські проблеми вимагають домінування системи україноцентризму. Мусимо творити нову, світлу історію. Україноцентризм – це національна свідомість, державницьке мислення, моральність, духовність, патріотизм, громадянська мужність. Всі світові події маємо розглядати через призму національних інтересів України. Давати жорстоку відсіч чужоземній агресивній, інформаційній експансії, бо в Україні і далі триває наступ на все українське.

    Найбільшою загрозою є облудні гасла лібералізму, псевдодемократії, космополітизму. Україна і надалі є залежною від впливів Москви, олігархічних кланів, внутрішніх комплексів меншовартості. Йде невидима, але запекла, вперта боротьба між українцями та україножерами. Приватні інтереси олігархів – неукраїнців є реальною загрозою самому існуванню Української Держави. А шовіністичні апетити сусідів ще не погамовані. І ми мусимо перемогти.

    «Просвіта» має працювати з молоддю. Молодь наше майбутнє. Треба виховувати справжніх свідомих українців-патріотів, пробуджувати національну свідомість, сіяти віру, щоб український дух не згасав.

Самі ставаймо в обороні свого існування. Безкорисливе служіння національній справі духовного і культурного відродження, просвітницька діяльність – є обов′язком кожного українця. Будьмо горді за рідний народ, що бере свої початки від могутньої Київської Русі, славної княжої та козацької доби.

    Український народ – здібний, роботящий, мудрий з багатющою мистецькою, духовною спадщиною, з одвічною боротьбою за незалежність. Ми були єдиним забралом для Європи, за яким зростали культура і добробут, коли Україна безнастанно спливала кров′ю. В наших душах глибоко вкорінений дух українства. Але шлях нації перетинає кволість духу. Тому мусимо формувати боєздатний тип українця, викувати лицарську психологію, людину цілеспрямовану, в якій пульсує здоровий український Дух, бо  від власних зусиль залежить наше майбутнє. Доля допомагає сміливим. Вчімось разом творити добро заради нас самих. Будьмо активними в відстоюванні національних інтересів, не будьмо байдужими.

З мовчання байдужих творяться найбільші злочини світу.

    Історія України – це Велика страшна Руїна. Вороги відбирали не тільки життя, але й саме право на життя. Про жахи кривавої епохи, про стан українця в Україні о.Ярослав Лесів  зболено писав:

«Високе небо в ніч пливло,

Од сліз бубнявіла дорога,

В печалі згорблене село,

Волало помочі у Бога…»

    Систематичне народовбивство, нещадне знищення релігії, культури, історії, мови, всього, що формує світ українця, було зруйновано. Українець був відрізаний від всіх коренів самобутнього розвитку і духовного життя. Але він незнищенний – бо прагнення волі в нього сягає далі, ніж межа життя і смерті. І навіть перед лицем смерті захищає цінності, які дорожчі, ніж життя. Національні почуття, всотані в кров, спонукають чинити спротив, не дають зламати хребта українській нації, зробити з неї раба.

    Події в Грузії і Україні – знакові для світу.  Йдеться про зміну цілого світового порядку і пріорітету сили. Росія промацує наскільки далеко можна зайти,  ламаючи норми міжнародного права. Війна на Донбасі – ціна майбутньої Української Держави. Тільки в боротьбі народ стає НАЦІЄЮ.

Нині діють потужні зовнішні поборювання українців і внутрішні механізми і витискання з українців національної свідомості, що веде до ослаблення націїідентичності, деградації моралі, занепаду. Тому інтенсивно шукаймо  факторів, які об′єднують українців в щоденному житті, свідомо уникаймо того, що роз’єднує.

    Українці ніколи не мали спокійного, погідного часу для закріплення здобутків і розбудови Держави.

    Тому «Просвіта» має надважливе завдання – виховати свідомого українця. І кожен має бути націоналістом – відстоювати і захищати права, мораль, звичаї, віру, мову. Бо мова – надважливий національний ідентифікатор. Домагатися національної та історичної справедливості.

    Маємо історичний дороговказ «Просвіту», яка, об′єднавши зусилля, в кожному місті, селі, мусить вчити змалку протистояти всьому, що руйнує націю – алкоголізм, тютюнопаління, наркотики, неповага до Закону, опірності зусиллю всього чужинецького (забобони, геї, лесбіянки, хеллоуіни, екстрасенси, ворожки). Мусимо тверезим розумом визначити пріорітети в житті, досягати гармонії і здобутків, які виведуть Україну і українця на найвищий світовий рівень. Маємо все для цього. Особливо важливим є міцна сім′я, відповідальне усвідомлення батьківства. Кожна українська родина – основа світопорядку, національна твердиня. Церква, «Просвіта», школа, сім′я – міцна основа України.

    Мусимо підняти гідність жінки. В її руках – виховання цілого народу, бо «виховуєш хлопчика – виховаєш чоловіка, виховуєш дівчинку – виховаєш націю». Даймо дітям освіту. Освіта – це зброя і захист. Це найцінніше, що одержать у спадок.

    Йдім в школи, ліцеї, коледжі, інститути. Вчім, даймо дітям те, що в вогні не горить і в воді не тоне – досвід. Зловорожі сили стоять проти України і українця. Маємо бути дуже сильними, завзятими, готовими повсякчас на відсіч. Мусимо випередити всіх загарбників. Бо ознайомлений – значить озброєний.

    Через спорт – «в здоровому тілі – здоровий дух» прищеплюймо взаємоповагу один до одного, приязнь, повагу до старших, принцип «брат за брата», «свій до свого по своє», почуття плеча, єдиної української родини. Нас єднає велика Мета, тому єднаймося, не топімся в чужій культурі, не сприймаймо чужі принципи, звичаї, занесені з чужого світу. Бо не все чуже – добре. Наші нинішні здобутки – вистраждані століттями, тому бережім їх як зіницю ока. Вони – справжня Україна, а чуже – швидше руйнує, ніж будує Україну.

    «Просвіта» - це українська зброя, яку не зломить ворог. Це духовний потенціал, твердиня, яка оберігає від винародовлення. Напрацюймо потенціал «Просвіти», щоб вона знову стала справжнім оберегом України.

    Трагедія наших невдач в тому, що нашу державу нищили не так зовнішні вороги, як власні. Зовнішні – тільки довершували справу. Тисячолітні невдачі нас так і не об′єднали. Поборім гетьманство і анархізм. Державну політику треба вести, виходячи з інтересів Нації. Інстинктом самозбереження є гасло – «НАЦІЯ  ПОНАД   УСЕ!». Інтерес одиниці не може стояти вище Нації. Нація має право на життя і ніхто не має права на це право. Нація мусить жити. Право на життя – абсолютне право.

    Держави стоять на внутрішній єдності і силі народу, традиції перемагати. Не маємо права протистоянням ослаблювати Україну. Інакше будемо суб′єктами постійно втрачених можливостей. Та не на те Господь створив цю розкішну землю, цей сильний, гордий, славний народ, щоб час покрив нас забуттям. На всі ворожі зазіхання має бути рішуча протидія і твердий намір йти до кінця. Бо в світі існує закон дії і протидії.

    Прагнення служити Ідеалам Правди, Добра та Справедливості, інтересам української нації та Держави ніколи не повинно залишати нас. Оце і є іспит на міцність Духу і зрілість Нації. Запечатаймо українські душі українскістю, щоб чужий дух не проник в наше єство, бо з нього проростає яничарство, зрадництво і одвічне «какая разница?»

    Світ жорстокий і систему самозахисту може дати «Просвіта», коли носієм її ідей стане кожен з нас, небайдужий, завзятий. Це найцінніше, що одержать у спадок. Бо чому навчився Івасик, те пронесе крізь життя Івась.

    Україна може бути сильною при згуртованості народу навколо своїх провідників, які є гідними носіями українських ідей. Будьмо одержимі Україною, щоб не сталося так, що Україна – є, та немає – українців. Бо Україні готують денаціоналізацію, глобалізацію, лібералізацію, сунуть секти, псевдорелігії, все що розмиває кордони, устої, духовність, національні обереги – все що руйнує український світ.

    «Просвіта» - як мати повинна пригорнути кожного українця. Так як відродилось свято української вишиванки, має відродитись свято української душі. Для цього кожен українець живе і думає по-українськи, напрацьовує, утверджує і пропагує українські здобутки. Наша українскість – наш оберіг. Наш український Дух – наша Міць. Протиставмо агресивній пропаганді «Русских миров» святу любов до України. І тоді цей найвищий прояв любові принесе жертву вірного служіння українській Ідеї, українській Справі. Сіймо в народ Слово. Це найгостріша зброя. Тоді замовкнуть гармати, заростуть травою криваві дороги Криму й Донбасу. І замайорить наш український Прапор Перемоги.

    Працюймо, не покладаючи рук, щоб Українська Держава мала право на існування, а народ – на мирну працю, добробут, мир, злагоду, гідне місце в колі вільних народів, щоб жила наша пісня, дума, мова, а українська мати ясніла тихою радістю за щастя своїх дітей в своїй Державі. Мільйони патріотів загинули, щоб ми жили сьогодні, берегли рідну українську Державу, яка є запорукою щастя і добробуту прийдешніх поколінь. І щоб майбутні покоління той жаркий вогонь любові до України запалювали від нашої самопожертви і несли в майбуття. Ми – діти світла. І наш обов′язок високою духовністю осяяти весь світ. Будьмо міцні, як кремінь, силою духу, свічею в мороку мракобісся і над світочем, сили і добра.

    Україна – кузня, в якій кується наша доля. З′єднаймо зусилля. Працюймо жертовно, талановито, творчо, з Божою іскрою в серці. І нехай благословить нас Господь в своїй справі відродження України.

    Святися, розвивайся, буйно квітни, дорога Україно!

 Оксана Козак 

товариство Просвіта

 

Share