Розмова з воїном АТО

Як наші вояки УПА  онукам розповідали про Другу світову,  так сучасні воїни діляться спогадами про війну на сході України.  Зараз найважливіше –  це підтримка наша, оскільки це, в якійсь мірі, від нас залежить. Якби вони не бачили віддачі від нас, вони б не воювали за нас. Нещодавно я випадково зустрів демобілізованого бійця  93-ї бригади ЗСУ, який наприкінці літа 2017 року повернувся на Прикарпаття. Познайомились, розговорились, співбесідником виявився Туманов Юрій Олександрович, донедавно мешкав в селищі Делятин, а тепер проживає в місті Яремче. З вересня 2014 року по липень 2017  відстоював державний суверенітет України в зоні АТО. До того  пройшов весь Майдан  – від побиття студентів і до перемоги. Мені вдалося поставити  кілька запитань.

 

Розкажіть коротко про себе  і як Вас доля привела в Україну ?

Народився я на острові Петропавловськ-Камчатський, пізніше в юнацькі роки проживав в Абхазії, там і закінчив школу. У 1991 році переїхав в Україну , в 1992 призвався до ЗСУ, після звільнення у запас  знову повернувся в Абхазію, а у 2008 повернувся в Україну.

Ви освіту здобули на російській мові, закінчили російську школу, тепер живете в Україні . Що для Вас означає мовне питання?

 Усі тут знають, що я чисто не говорю по-українськи , але ніхто мене за мову не притісняв тут ніколи.  На моє переконання мовне питання є однією з причин, щоб українців пересварити. Ви знаєте у Дніпрі більше людей розмовляють російською, але від цього вони не стають меншими патріотами України як на Прикарпатті. Повірте, що десь 70 відсотків побратимів, які воювали зі мною в АТО, були вихідцями з Донбасу та Східної України, але так як вони люблять свою Україну не завжди побачиш у нас на Заході.

Розкажіть про життя  на передовій ?

Разом 27 місяців на передовій  на нульовій позиції. За ці місяці довелось обороняти Донецький аеропорт, шахту Бутовку, 186 днів тримали злітну смугу. В перебігу цих подій хочу згадати побратима з Франківська нашого ротного позивний  «Вітер». Також довелось обороняти і в Луганській області населені пункти  Трьохізбенка, Кримське, Жилабул.  Спочатку я служив в добровольчому батальйоні «Донбас», а потім перейшов у 93 бригаду.

Що Вам закарбувалося в памяті з пережитого в зоні АТО ?

На все життя запам’ятався штурм  аропорту. Хлопці 93- ї механізованої бригади ЗСУ,  які захищали бойові позиції, – це була злагоджена безстрашна команда, яка стояла на смерть. Такий колектив сильний духом, я вже напевно не зустріну більше ніколи. Якщо коли-небудь довелось би воювати знову, то тільки в команді з ними.

Розкажіть, що плануєте робити на мирній території ?

Хочу трохи змінити нашу країну, не радикальними методами, а правильними поступками. Щоб не крали у людей, дбали про них. Думаю, що своїми вчинками треба показувати приклад , тоді і інші за нами підуть.

Як Ви думаєте, за яких обставин може завершитись війна на Донбасі ?

В мене є дві думки. У нас дуже потужня армія. Якщо би дали команду вперед,  ми могли б звільнити окуповані території. По-друге велику роль відіграє політика, в яку військові, що зі зброєю в руках захищають мир і спокій нашої держави,  мало вміщуються. Кожен повинен робити свою роботу, військовий  –  захищати країну на передовій в окопах, а політики і дипломати відстоювати інтереси держави на своїх рівнях. Головне, щоб всі зусилля були направлені на відновлення територіальної цілісності України та благо громадян. 

Розмову вів Всеволод Кисілевський

Share