Вибравши шлях демократичного розвитку — треба реформувати країну

Революцією Гідності українці підтвердили, що вони європейці, що сповідують ті ж самі цінності демократії, народовладдя, що й громадяни європейських країн з гідним сучасної людини рівнем життя.  Вибравши шлях демократичного розвитку   — треба реформувати країну. У 2014 року було ухвалено базові нормативні документи, окреслено певне бачення реформи територіально-адміністративного устрою та місцевого самоврядування, що й створило передумови для реальних кроків децентралізації. Наші сусіди, країни Європейського союзу у свій час теж проходили через процеси реформування. У них однією з ключових реформ була закономірно — Децентралізація. Провівши в себе таку реформу,  країни обирали шлях прогресу. Польща, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія, скандинавські країни — усі вони пройшли через таку реформу, що дало поштовх економіці, соціальному розвитку цих країн, особливо їхніх сільських територій.

 

Люди, що живуть на пострадянському  просторі,  до процесів реформування ставляться упереджено, адже добре пам’ятають колективізацію, потім індустріалізацію. Ці так звані реформи проводились в умовах тоталітарного репресивного комуністичного режиму. Пам’ятають люди, що для українського села колективізація та індустріалізація нічого особливо доброго не принесли, тому ми й побоюємося новацій та перетворень.Але часи змінилися, наша країна стала вільною і демократичною і впровадження реформ вкрай потрібне для руху вперед.

Як було раніше? У селах та невеликих містечках  погані дороги,  погане вуличне освітлення,  соціальні об’єкти потребують ремонту або відсутні. В  закладах культури треба сидіти в шубі, бо холодно. А чому так? Немає грошей, кажуть місцеві ради. Зверху не дають достатньо. Державна влада не дає місцевому самоврядуванню скільки потрібно для того, щоб місцеве самоврядування виконувало свою роботу як годиться. Всі кошти йдуть на зарплату працівникам сільради, а більше нема де взяти. Може проблема в тому, що держава бідна? А як воно в інших державах Євросоюзу, де невеличкі міста та села, – охайні і забезпечені всіма цивілізаційними благами.

Виявляється, що в цих країнах держава набагато менше втручається в місцеві справи. У них міцні традиції самоврядування, люди в громадах слідкують за тими, кого обрали, велика частина місцевих податків залишається в місцевих громадах і використовується розумно. Якщо запитати громадян цих країн про владу, то вони згадають передусім не президента чи прем’єра, а свого найближчого голову місцевого органа самоврядування — скажімо, війта чи мера. Вони добре знають хто це, контролюють місцеву владу зі свого боку. Держава також контролює місцевих очільників, щоб вони дотримувалися законів.

Наша держава теж обрала курс на сім’ю цивілізованих держав. Вона наважилася дати більше можливостей людям на місця. І прав, і ресурсів, щоб вистачало й на дороги, і на школу та на інші цивілізаційні блага. Власне децентралізація — це передача значних повноважень та коштів від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, щоб якомога більше повноважень мали ті органи, які ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найуспішніше. Тому слід об’єднуватись у спроможні громади, обирати свою місцеву владу, тим самим ставати на шлях стабільного розвитку та добробуту.

 Всеволод Кисілевський,

член Львівської обласної організації НСЖУ

 

Share