Змінитися маємо самі

Незалежну Україну будувати згори до низу – не вийшло. А значить необхідно будувати знизу до гори і це необхідно визнати. Ми зобов’язані визнати і те, що незалежною суверенною державою Україна стати ще не змогла. Половина наших громадян готові покинути Україну і шукати щастя в інших державах. Мільйони наших співвітчизників вимушено перебувають далеко за її межами, від Далекого Сходу до Португалії, від Нідерландів до Піденної Африки.
 
             Я не про тих, що виїхали у відпустки у січні – серпні чи грудні – про тих, хто змушений рабською працею на чужих землях заробляти, аби вижити, прогодувати свої сім’ї. Хто наразі готовий захищати Україну від олігархів, корупціонерів, не чистих на руку суддів та прокурорів, чиновників, колаборантів і різних перевертнів за яких почалася війна на Сході України? Краще не запитувати.
 
Європейська, а тим більше світова, політика формується без України

          Лідер партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко стверджує, що саме за таких обставин Україна не змогла стати належним суб’єктом міжнародної політики. Європейська, а тим більше світова, політика формується без України.У Європі, і на Заході в цілому, навіть серед донедавна активних прихильників України, домінує неприємна, жорстка, але насправді справедлива оцінка нинішньої Української держави failed state(держава, що не відбулася).

              Можна, і це нам дуже зручно, сказати, що в усьому винна влада. Але влад за двадцять шість років у державного керма перебувало багато. Різних. Різнокольорових. І в столичних кабінетах, і на місцях – в області, районі, місті і селі. Влада винна, але все списати на неї теж не можна!

Failed state

           Ми з Вами, громадяни України, теж маємо взяти на себе частку відповідальності, і досить значну. Громадяни обирали таку владу і таких у владу. Громадяни теж розкрадали. І мовчали – коли треба було піднімати голос, і опускали руки і ховали очі – коли треба було заявити свою громадянську позицію.

         А ще – журналісти, преса як моноліт, як солідарна спільнота. Як пес на ланцюгу мав би стояти на сторожі моральності влади і збереження, виховання у суспільстві правильних життєвих принципів і цінностей. Щоденно правдивим словом розкривати людям очі на все, що відбувається в Україні і світі.

           В системі координат «держава – громадянське суспільство»ми віддавали пріоритет розбудові нашої держави, насамперед її формальним ознакам та інституціям. І тепер у нас є свої прапор, гімн і герб. Маємо президента, парламент, суд, уряд, купу міністерств і відомств, владні структури в регіонах і на місцях. Армію, СБУ, міліцію. Все нібито є. Але по-перше, його, державного, багато, надто багато, обтяжливо багато. І по-друге, усе воно якесь не наше, не українське, воно їхнє – бо працює не на все українське суспільство, а відстоює інтереси президентів, прем’єрів ще кількох олігархічних сімей, наближених до влади. Будь-якої, незалежно від партійних кольорів.

          Незалежну Україну будували згори – і нічого доброго з того не вийшло. Жорстке зауваження європейців failed state – однак правдиве. Нас називають неспроможною державою, державою, яка не відбулася – і у внутрішньому житті, і на зовнішній арені.

         А тому, тепер я хочу сказати тим, хто вважає себе патріотом України і сприймає такі жорсткі оцінки не як вирок, а як діагноз і готовий діяти, докладати власних зусиль, що доведеться будувати Україну знизу.Пріоритетом має стати розвиток громадянського суспільства - людини, яке змусить нашу державу стати іншою.

З чого починається країна?

          З чого починається батьківщина? Не з влади – це точно. І не з гімну і прапора також. Ці важливі державні атрибути лише завершують, на найвищому емоційному рівні, наше сприйняття Батьківщини і нашого обов’язку її захищати. Апочинається Батьківщина з найпростішого, з першоджерела – людини, з сім’ї і  домівки, з гойдалки і ковзанки, з березового гаю і мальовничої річки, з першої вчительки і шкільних друзів… Мама – моя сім’я – мій двір – моя школа – моя вулиця – моя робота – моє село – мій народ – моя держава – моя Україна!

Змінитися маємо самі. Усвідомлення себе відповідальним громадянином

           Знизу, а не згори – цей шлях усвідомлення себе громадянином, відповідальним і з позицією гідності, можливо довший, але він природний і гарантовано успішний.Відкиньмо ілюзії, мовляв, оберемо нову, нашу владу, і все одразу зміниться. Обирали їх різних, по черзі, кожна половина України – «свою» владу, але нічого принципово не змінилося – ні для «своїх», ні для «чужих» прихильників.

     Держава – це влада. Вона повинна на зовнішній арені  гідно відстоювати і захищати інтереси України і громадян, спілкуючись з Меркель, Трампом, Макроном, Дудою чи Путіним. Всередині країни – всебічно сприяти, підтримувати, створювати умови, щоб кожен громадянин міг реалізувати свої здібності й свій потенціал, а найкращі з нас – найбільш професійні, моральні і відповідальні, швидко просувалися догори «соціальними ліфтами» і тим самим зміцнювали і  розвивали державу та суспільство. Все просто. Але чомусь виходить для нас складно…

          Рух знизуце пріоритетний розвиток осередків громадянського суспільства. Це непросто. Хтось скаже – довго. Але двадцять шість років бездарного знищення цілих промислових галузей, топтання на місці – не довго?! Демократія – це повага до людини, до закону і починається вона з небайдужих людей, що беруть на себе відповідальність за правильність вчинення дій. Ніякі вибори, ніякі плакати і борди, ніякі влучні постріли народовольців не змінять ситуацію принципово, якісно, якщо не зміниться найголовнішеми самі.  

 

Микола Ладовський

голова Івано-Франківської обласної організації

ПП «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка

Share