Аз єсьмь

Я – українське дитя , вилонене Київською Руссю. Ще Андрій Первозванний встановив хрест на Київських Пагорбах. І сказав, що тут засіяє Благодать Божа. І Проміння Благодаті осяє світ. Міцніла Русь, стрясала світом. Йшли посли звідусіль , просячи дружби і миру . Українці були мужніми воїнами і лицарями , високоосвіченими , незламними …Сердечна дружба і приязнь спаяла цей мужній, гордий народ воєдино . Був нерозривно міцним і ні один ворог ,ані всі разом не могли здолати його. Скринька Пандори відкрилась , коли князь Ярослав Мудрий , запобігаючи майбутнім непорозумінням , наділив своїх синів уділами. І всі нещастя світу впали на ці благодатні землі. Кривавилась земля, кривавились люди…Бо сини, за Київський стіл , розпочали ворожнечі і війни, ведучи ворогів на ці святі землі. Розпочався тисячолітній кривавий тан…Ні одне покоління не могло зродившись зістаритись…З покоління в покоління їх викошували , немов траву…Істина гласить – тільки в єдності сила , запорука міцної держави і народу.

Неволя робила з Лицарів – гречкосіїв.Дев’ятим валом звідусіль котились нещастя і зарадити їм, вже сил не було…І став народ – народом розіп’ятим на хресті. Всі історичні перехрестя проходили через його душу , терзали його серце…
Саме пекло відкрило пекельну пащу , щоб пожерти його. Гнались орди печенігів, хозар , монголів, татар, турків – руйнували все дощенту і гнали ясир , щоб продати , щоб з’яничарити . Зойки ,волання , плачі сягали неба . І воно плакало над ними  сльозами тяжкими , як каміння. Козацька могуть виганяла нечисть шаблями і списами. Але до них долучалась ще більша сила. Так минали століття. Народ тяжко боровся. В новітніх часах українські землі прасували нещастя першої і другої світової війни , штучно спровокованими великими Голодоморами , страшними репресіями , що вигубили мільйони. Одночасно шматував українську землю та немилосердно нищив українців москаль, поляк, німець, румун, угорець. Для українця була готова паля , плаха, шабля, куля, шибениця, палили, живцем дерли шкіру пасами, топили , а ще закопували живцем або по шию і пускали по цих головах коней з боронами. Загибаючи, українець волав до світу по допомогу , вірив у неї до знемоги. Але…світ сліпий і глухий., відводив очі…Ніби не бачив, ніби не чув, ніби не розумів, ніби не знав. Плетучи свої інтриги – потурав тиранам , спочатку Гітлеру, пізніше Сталіну. Поки своїм потуранням не скотив світ в прірву. “Розчиняли”українцями ,“місили” вже всіма. Не зупинене зло згодом прийде й до того, хто толерував його на початку. Така логіка буття...

Запрігши українців на століття в тяжке ярмо неволі , знищуючи впень все українське  - мову , звичаї, побут, культуру, релігію, душу, і українське єство , робили з українців упосліджений погній. І несподівано для всіх тиранів і ворогів , український народ вибухнув незнаною досі потугою – Повстанською Армією. Яка, непередбачувана, взялась нізвідки, воювала і самозабезпечувалась невідомо як, методи боротьби її були незнані досі нікому . Це була сила , яку здолати не могли впродовж майже 20 років наймогутніші держави світу – Німеччина , Радянський Союз та їх сателіти - Польща  , Румунія , Чехія , Угорщина – разом взяті. Перед Німеччиною лежала розгромлена Європа. А маленька 9-мільйонна Галичина створила таку могуть, об яку обламали свої хижі ікла загарбники світового масштабу. Рівень занепокоєння був настільки високим , що в ставках Гітлера і Сталіна найвищими військовими чинами розроблялись спецоперації , підписувались міждержавні угоди про спільне поборювання цієї грізної сили. Перевага УПА над ворогом була не в зброї - в незламній силі духу, незламній любові до Матері України , і готовності стояти насмерть.

Великою ганьбою є, навалившись на маленьку Галичину 160 млн. московською ордою – не здолати її , попри всю могутню зброю, безліч війська , репресії, тюрми, Сибіри, каторги. Не по зубах було повстанське завзяття “колосу на глиняних ногах”. І дотепер сором їстьочі ,бризкаєслиноюлють – не змогли, не зуміли. Дотеперпрошибає страхом липкий піт душу москвина при згадуванні про керівниківРуху Опору світового масштабу – Степана Бандеру, Романа Шухевича. Страх перед повтореннямзаставляєпаплюжити і знеславляти і сам Рух Опору, і йогославнихгероїв ,яким слава і честь. Була , є і буде . А що стало причиною ліквідаціїпостанськогоруху? Болюча рана кожного народу – зрада. Звідки вона взялась? Могуть держави або її упадок породжує суспільний лад. Вінцем є Провідник держави , відданий справі, морально чистий і чесний патріот. Тоді є щасливою держава і народ. Якщо державні підвалини тримаються на облуді, брехні, зневазі до людини, як найвищої цінності , а Провідник держави є генератором деспотії і зла, то народ стає народом – покручем. Бо все чисте і святе навколо і в душі кожного випалене , витруєне , а засіяне зернами підступу і зради. Щоб вижити фізично людина змушена була зрадити батьків , дітей, Батьківщину , мову , свою українськість. Щораз клястись в вірності режиму і доказувати свою вірність зрадою. Історія зафіксувала десятки зрадників в минулому , Ніс, Кочубей, Іскра…Новітня історія вже рясніє зрадництвом. Постає питання – чи винен зрадник? Так, зрада карається законом і Божим судом. Але найбільше винен той суспільний лад , що його породив. Цей лад повинен бути засуджений , бо він є злочинним , він вироджує в людині людину. Непокаране зло має властивість відроджуватись . І це відродження є небезпечним. Чи є запобіжники цьому? Так. Є. Якщо держава не виконує свої функції , їх мають перебирати інші установи. Це – школа і Церква – найбільші духовно – освітні інституції. Школа крім освітніх дисциплін повинна давати розуміння основи життя, готувати до нього, закладати підвалини національної приналежності , патріотизму і відповідальності за збереження і примноження здобутків України. Готовності до її захисту. На мирне життя сподіватись годі, бо зло , як завжди , причаїлось , воно не спить. Не спім і ми – щоб не проспати.

Великі грошові мішки готові прийти до світової влади. Щоб здійснити перерозподіл геополітичних сил , треба здійснити три світові війни, дві з яких вже відбулися. Тихим сапом йде глобалізація, лібералізація, розмивання кордонів національних держав, національної приналежності , релігії, моралі , культурних засад , геї і лесбіянки, секти…Не піддаються цьому тільки держави , в яких міцні релігійні і національні засади . Першочерговим і надважливим в Україні має бути виховання дітей і молоді . Опущення цього сьогодні буде фатальним завтра. Нерозуміння нагальності вмиватиме нас і всі наступні покоління великою кров’ю і сльозами. Це перша лінія оборони. Висока мораль , освіта , національна свідомість , сильне тіло і дух, гордість за Україну і українство , міцна сім’я – основа міцної держави. Готовність до самопожертви і захисту . Небажання братися за це сьогодні є міною сповільненої дії в підвалинах держави і народу . Нагальний дзвін кличе всіх, хто має сумління , до роботи. Окремі волонтерські гуртки з’єднали б Україну в єдину патріотично- освітню мережу. І ніякі загрози нам не були б страшні. Волонтерська жертовність і завзяття виводили з занепаду і кризи всі сфери , особливо – військову і медичну. Освітня сфера – оборонна сфера.

Дорогу долає тільки той, хто йде. Поспішаймо…Щоб українець на своїй землі гордо сказав :”Аз єсьмь” – “Я є. Я є і буду” …І доля на голову йому покладе лавровий вінок Переможця.

 

Оксана Козак ,
товариство “Просвіта”
Газета "Життя Прикарпаття"

Share