Надвірнянщина на шляху до державної Незалежності України

Надвірнянщина на шляху до державної Незалежності України

Івано-Франківська ОДА разом з обласним об’єднанням «Просвіта» організували з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці презентацію щодо внеску районів міст області у відродження державності України. В презентації взяли участь керівники області  та Івано-Франківський міський голова. Ведучим заходу був голова обласної «Просвіти» Степан Волковецький.  Надвірнянський район презентував Голова НРО «Просвіта» ім.Т.Шевченка   Богдан Березицький.

            Надвірнянщина є таким краєм, де шанують традиції і звичаї. Та не лише шанують давні, але й формують нові. З давніх, крім побутових і обрядових, були любов до України, до свого краю, повага до відомих діячів, які невтомно працювали для загального розвитку і процвітання. В наш час в пору національного і державного відродження на перше місце вийшли патріотизм, відродження історичної  пам’яті, правди і справедливості.

І вже в 1989 році надвірнянці вирушили в похід за Державною Незалежністю України. Першим кроком на цьому шляху було народне віче на території старовинного Пнівського замку 24 вересня 1989 року. Організаторами його були учасники підпілля ОУН, репресовані, Рух, Меморіал і Союз Українок. Наслідки цього Віча були величні, масштабні і знамениті. Найважливішим було сприйняття національного прапора більшістю жителів району. Незабаром українськими патріотами було виготовлено щоглу і встановлено національний прапор в центрі міста. Надалі українську святиню встановили біля Надвірнянського, а пізніше біля всіх лісокомбінатів району. Хвиля національного відродження охопила більшість сіл району. Завдяки цьому 21 січня 1990 року на Ланцюг Злуки від району виїхали два автобуси і біля сотні надвірнянців. Люди вирушили на відведену ділянку на межі Житомирської і Київської областей зі своїми прапорами. Дорогою колядували на площі в Житомирі, де до нас приєдналося багато молодих житомирян. На місці в селі Ставище ми вийшли зі своїми прапорами разом з місцевими жителями. Після години спілкування один з них сказав: «70 років радянська влада дурила нас, а приїхали галичани і ми за годину зрозуміли, де правда». На зворотному шляху надвірнянці здобули прихильність до Незалежності жителів Новограда – Волинського після зупинки в місті біля величного пам’ятника Лесі Українці. В час Ланцюга Злуки справа української Незалежності була сприйнята українцями від Львова, Івано – Франківська і Тернополя до Києва, а про прагнення українського народу здобути свою державу повідомляли провідні ЗМІ Європи та світу. Наступним рубежем після Віча (а подібні велелюдні віча відбулися восени 1989 року по всій Галичині) стали вибори 1990 року. Тоді 9 сільських рад очолили українські патріоти. Просвіта, Рух і Меморіал висунули своїх кандидатів і отримали більшість в Надвірнянській міській і районній радах. Впродовж 1989 - 1991 років у більшості сіл району були споруджені символічні могили борцям за волю України, відновлено багато пам’ятних хрестів на згадку про скасування панщини в 1848 році. Внесли надвірнянці достойний вклад і в святкування 500 – річчя Козаччини в серпні 1990 року. Це величне дійство стало всеукраїнським Вічем українців Галичини, Центру, Сходу, Півдня України і Криму. Тоді під синьо – жовтий прапор стали делегації всіх областей. Цього ж року 3 листопада з району виїхала колона з 15 автобусів до Буковини на святкування річниці приєднання Буковини до ЗУНР і утворення Ланцюга єднання від Чернівців до Вижниці. До нас біля Коломиї приєдналося кілька автобусів з Галича і Тлумача. Завдяки нашому прибуттю на Театральну площу біля Чернівецького університету звідти втекла велика група компартійних активістів з совковими прапорами. Було також звільнено від російських релігійних екстремістів вхід до університету і на його території відбулося величне віче, ведучим котрого був ректор університету.Заслуговує на особливу увагу процес декомунізації в районі. Вже восени 1990 року було демонтовано фігуру Леніна. Тоді професійно діяли депутати міської ради, яку я мав честь очолювати як голова на громадських засадах. Ми двічі проводили збори депутатів для вирішення технічних питань. Депутати міської ради провели опитування своїх виборців, збираючи підписи, і отримали переконливий результат – за демонтаж висловилися 5500 опитаних, проти 120. Рішення про демонтаж приймалося сесією міської ради. Сам демонтаж відбувався в присутності кількох тисяч надвірнянців і символізував розрив оков імперського ярма. Процес декомунізації в місті і районі відбувся впродовж 1990 і 1991 років. На підприємствах і в селах зникли фігури більшовицьких вождів, а вулиці більшості населених пунктів були названі іменами відомих українців, героїв і борців за Належність від часів княжих до наших днів. Тоді ми робили все цивілізовано і, що найважливіше, згідно діючого радянського законодавства. Депутати проводили опитування своїх виборців щодо бажаних назв вулиць. Проводилися збори депутатів, обговорювалися результати опитувань і на сесіях  місцевих органів влади рішення приймалися переконливою більшістю. Наш тодішній досвід може придатися владі тих областей, в котрих декомунізація завершується не завжди успішно.

Вже в 1990 році в районі було відроджено Українську скаутську організацію Пласт.

         Разом з багатьма районами Галичини надвірнянці займалися вихованням українських дітей і молоді областей Сходу, Півдня України і Криму. Маю на увазі прийом дітей на Різдво зимою і в пластові табори влітку. Першу групу дітей з міст Обухів і Українка Київської області надвірнянці прийняли влітку 1990 року. Надалі ми приймали дітей з міст Сватове, Сіверськодонецьк, Димитров, Красноармійськ  в Донбасі, з Дніпропетровська (група дітей і педагогів української гімназії), з Енергодара (тут теж була українська гімназія) і Дніпрорудного Запорізької області, з Новограда – Волинського, з Одеси (і тут відкрилася українська гімназія), з Чорноморського району в Криму. В цій справі наші люди виступили в ролі вихователів або названих батьків майбутньої еліти згаданих територій. На  жаль ця наша праця була рішуче припинена після 1998 року. А шкода… Треба відзначити, що цю святу справу робили громадські організації (Просвіта, Рух,  Меморіал і Союз Українок спільно з духовенством українських церков і місцевою владою). Підприємства району виділяли транспорт для перевезення прибулих залізницею дітей з Івано – Франківська і Львова до Надвірної. В Надвірній дітей розташовували в гуртожитках НГВУ «Надвірнанафтогаз», Лісошколи, Надвірнянського коледжу, у військовій частині, в санаторії у Битькові. Там для них готовили святу вечерю. Після богослужінь в церквах 7 січня люди приймали дітей в родини, де були їхні ровесники. Впродовж свят вони ходили разом в коляду. Звичайно, що ця справа потребувала ґрунтовної підготовки і належного ставлення та підтримки влади району, Надвірної, сіл і духовенства. Влада усвідомлювала, що ми виховуємо покоління патріотів України, які закладатимуть підвалини української державності на Сході, Півдні і в Криму. Мало значення та відчувалося, що діти з Енергодара, як і з Дніпропетровська та Одеси, навчалися в українських гімназіях. Слід сказати, що ми не лише мали підтримку влади в районі, але працювали з владою з кількох тамтешніх міст і районів, а також з військовими частинами і підприємствами. Згадую, що рішення і суттєву підтримку та допомогу в цій справі надавали виконком міської ради Новограда – Волинського, міськвиконкоми Дніпрорудного і Енергодара Запорізької області, державна адміністрація і військова частина з Чорноморського району в Криму, керівництво Запорізької атомної електростанції.. Вся організаційна праця здійснювалася районною радою та адміністрацією, міською і сільськими радами, підприємствами Нафтопереробного заводу, НГВУ «Надвірнанафтогаз», Надвірнянським і Делятинським лісокомбінатами, військовою частиною в Надвірній, відділами освіти і культури, профтехучилищем, Надвірнянським коледжем, Лісошколою і, звичайно, першими особами.    Справою честі громади і влади району  було спорудження пам’ятника Т.Шевченкові в 1994 році. Намір про це був заявлений ще 1989 року. Та лише в 1994 році спільними стараннями влади і Комбінату комунальних підприємств (керівник світлої пам’яті Іван Гаврилюк) величний пам’ятник був встановлений 24 вересня на п’яту річницю першого віча в час проведення міжнародної шевченківської конференції. У відкритті пам’ятника взяла участь Людмила Красицька, праправнучка сестри Т.Шевченка Катерини. Громада і влада міста та району підтримували військову частину в Надвірній. Рішенням сесії міської ради в 1990р. частині було виділено ділянку на спорудження будинків для військових. Стараннями влади за підтримки підприємств на території військової частини збудовано церкву. Громада міста готовила для військових частини святу вечерю на Різдво і святковий стіл на Воскресіння Христове. Цим займалися жінки Союзу Українок, Просвіти і Руху. Досвід співпраці громади і влади з військовими зацікавив керівництво міністерства оборони і в районі відбулося виїзне засідання колегії Міністерства оборони та генерального штабу ЗСУ на чолі з міністром. Ще одним яскравим прикладом співпраці влади, громади і військових став зразковий військовий оркестр під керівництвом майора Романа Кухти. Всі свята і громадські заходи проходили за участю оркестру. Оркестр виступив із зразковими концертами в більшості сіл району, пропагуючи службу в Збройних силах України. В свою чергу за кошти районного  бюджету було придбано форму та інструменти для оркестру. Оркестр кілька разів ставав переможцем конкурсів армійських оркестрів України Все це відбувалося в 1992 році, коли українська армія лише зароджувалася.

         Влада району співпрацювала з підприємствами і підтримувала їх як платників податків. Район був бездотаційний і являвся донором державного і обласного бюджетів.

         Зразково працювали відділи культури та освіти з відзначення національних і державних свят, патріотичного виховання дітей, молоді і громадян.  В Європі і світі знайомі з  Народним аматорським ансамблем танцю "Горянка" Надвірнянського районного будинку культури  під керівництвом Олени Здольник. Цей колектив заслуговує на те, щоб його назвати академією танцю. Також далеко за межами України знаним є народний аматорський оркестр національної музики "Аркан" (керівник заслужений артист України Сергій Орел), при якому створений і вже став відомим дитячий колектив «Шовкова косиця». Засновано музей історії Надвірнянщини.

         За 25 років Незалежності в послужному списку влади району, міста і сіл та місцевих громад сформовано багато добрих традицій, звершено багато добрих справ. Були, очевидно, помилки і недоліки. Але співпраця влади і громади дозволяє орієнтуватися на перспективу, на добрий поступ. Як і в перші роки Незалежності, влада і місцеві громади допомагають військовим. Тепер вже в умовах військових дій і окупації частини території Донбасу постійно в зону АТО споряджаються гуманітарні експедиції. Влада координувала і  співпрацювала з підприємствами і громадськими організаціями в справі будівництва в зоні АТО оборонних і фортифікаційних споруд. А в час Революції Гідності започаткована ще одна традиція – підтримка волонтерського руху.

         Здійснюється багато життєво-значущих справ і в районі. Реалізуються проекти  ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Частина з них вже виконана.

Надвірнянською міською радою, в рамках даного проекту, розпочато реалізацію чотирьох мікропроектних пропозицій для підтримки об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Згідно проекту «Розумні міста» передбачається реалізація двох проектів «Трансляція сесії Надвірнянської міської ради з публікацією на офіційному сайті міської ради» і «Безпечне місто – встановлення системи відео спостереження».

Все кращою стає Надвірна, набуваючи обрисів європейського міста. В умовах бюджетної скрути районна рада і адміністрація знаходять можливості вирішення сучасних непростих проблем. В минулому році завершено реконструкцію пологового будинку. Проведено капітальний ремонт школи в с.Назавизів, відремонтовано приміщення фізико – математичного ліцею, проведено перекриття дахів одинадцяти навчальних закладів і дошкільних установ. В чотирьох школах силами інвесторів встановлено котли на альтернативних видах палива (дровах). Розпочато роботи з будівництва школи в с.Чорний Потік, що було проблемою ще з радянських часів. Встановлено майданчики із штучним покриттям в Тисменичанській і Пасічнянській школах. Придбано обладнання для спортивно - тренажерних майданчиків у смт Битьків, в селах Гвізд і Середній Майдан. За рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку і обласного бюджету капітально відремонтовано вул.Грушевського в Надвірній, дороги Делятин – Яблунів, Лісна Тарновиця – Тлумач, Битьків – Білозорино, Надвірна – Бистриця. Проведено поточний ремонт доріг Надвірна – Парище через Верхній Майдан, Надвірна – Ланчин. З використанням коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища реалізовано природоохоронний захід «Водовідведення і водопостачання» масиву житлової забудови в районі вулиць Комунальна – Мельничука».

         В галузі медицини придбано апарат УЗД для дитячої лікарні і апарат штучної вентиляції легень для відділу інтенсивної терапії ЦРЛ.

         В галузі культури в 2015 році на високому мистецькому та організаційному рівні проведено ХХІІ міжнародний гуцульський фестиваль. Відремонтовано фасад районного будинку культури із теплозбереженням та встановленням годинника. Відремонтовано фасади Музею історії Надвірнянщини, Надвірнянської музичної школи, Делятинської музичної школи та інших подібних закладів. Капітально відремонтовано Надвірнянську дитячу художню школу, дах Тисменичанського будинку культури, де відремонтовано і утеплено стелю. Відремонтовано також дахи Саджавського БК, громадського будинку с.Заріччя, будинку культури с.Цуцилів, будинків культури сіл Волосів, Зелена, Пнів, Добротів (облаштовано систему опалення), відремонтовано Делятинський Народний дім.

         Такий детальний, але далеко неповний, перелік зробленого лише за попередній рік свідчить про принципи роботи влади і місцевих громад та їх орієнтацію на розвиток, на перспективу. І це одна з новітніх традицій.   

         Районне об’єднання «Просвіта» імені Тараса Шевченка разом з владою працює над покращенням фізичного стану дітей і учнівської молоді, над їхнім духовним збагаченням, формуванням патріотичної, активної життєвої та громадянської позиції. В цій великій справі ми керуємося принципом «В здоровому тілі здоровий дух». Останньою нашою ініціативою є запровадження в практику навчання і побуту учнів засад здорового способу життя. Для цього вже в травні було проведено крос, присвячений пам’яті Івана Франка. Маємо за мету проводити цей крос постійно, а в школах для належного фізичного розвитку пропонуємо проводити зразкові уроки бігу. Адже біг після плавання є найефективнішим засобом оздоровлення і розвитку людського організму. Оздоровчий біг дозволяє розвинути всі системи організму – серцево – судинну, органи дихання, травлення, а також підвищити імунітет дітей і дорослих. З цією метою «Просвіта» розпочинає роботу своєї лекційної групи. Намагаємося досягнути в цій справі рівня кращих в Україні. Крім того, «Просвіта» співпрацює з методичними службами відділу освіти над підвищенням рівня викладання окремих предметів – історії України, української мови і літератури. Знайомимося з досвідом кращих шкіл району. Зокрема в пропагуванні творчості відомих наших земляків - Юри Шкрумеляка (Січового Стрільця, засновника і видавця дитячого журналу «Дзвіночок». Видання цього журналу відновлено в роки Незалежності.),  Марійки Підгірянки, дитячої письменниці  з села Білі Ослави.

         На високому професійному рівні працюють засоби масової інформації району – телебачення, радіо та газета «Народна воля».

         Проходять роки. Невдачі служать уроками. Успіхи окриляють і відкривають перспективу на майбутнє. Зберігаємо давні традиції, започатковуємо нові. Надвірнянська громада і влада співпрацюють. Керуємося принципом «Згода будує, незгода руйнує». Лише так переможемо, збудувавши успішну європейську державу щасливих громадян.

 

Голова НРО «Просвіта» ім.Т.Шевченка                        

 Богдан Березицький

          

Share