Талант – дар Божий (Фото)

 

Талант – п’ять літер, а яка глибока суть. З безформного каменю чи глини з’являється прекрасний образ статуї, з хаосу звуків народжується симфонія , зі словесного хаосу народжуються чудові вірші , з відчуттів і сприйнять, які не знають смислу, виникає пізнання, зі стихійних підсвідомих інстинктів і потягів з’являється прекрасний моральний образ, з потворного світу видобувається краса.

 

 Що спонукає людину до створення цих неповторних і унікальних речей – звісно талант. Що він таке -  обдарованість; чому про одних людей говорять, що вони не просто мислять, а мислять творчо; чи можна керувати інтелектуальною творчістю чи це – дар природи; що необхідно зробити, щоб творчий процес був максимально ефективним? Ці питання здавна привертали увагу суспільства та залишаються актуальними і в наш час.   Відомо, що про талант писати важко. Нелегко осягнути багатогранну непересічну особистість, яка володіє Божим даром, але зустрівшишь в повсякденному житті з таким феноменом мимоволі піддаєшся спокусі поділитись враженнями з читачами. Власне днями вдалося поспілкуватись з цікавою, талановитою, юною письменницею Веренікою Калитяк, мешканкою селища Ланчин, Надвірнянського району. Вероніка навчається в Ланчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів в 9-му класі, а в її творчому доробку вже є один роман, одна повість і оповідання : «Муза», «Мідне покоління», «Колекційний метелик», «Аріадна», «Посланці долі» і це неповний перелік творів, що вийшли з під її пера. Як розповіла авторка цих творів перші проби пера зробила це у дванадцять років. Спочатку не все давалось легко, була ідея, але не було думки яку можна було перенести на папір, або на оборот. Але проби не були марними з часом зародився сюжет і з’явилось перше оповідання, а за ним інші. Творчості Вероніки є різножанровими, оскільки юна письменниця прагне спробувати себе у різних жанрах. Найбільше її подобається фантастика яка знайшла своє відображення у творах «Мідне покоління» та «Аріадна». Але окремої уваги заслуговує повість «Посланці долі» яку авторка присвятила пам’яті свого дідуся Чіха Михайла Васильвича який був засланий на довічне ув’язнення в Сибір. В повісті описані реальні події часів другої світової війни та повоєнного лихоліття.   Але як вже згадувалось її творчість багатогранна тому є присутня тематика кохання уособленням якої є вічні цінності: віра, любов, дружба. Тепер Вероніка трудиться над повістю сюжет якої заведе читачів у подорож до Південної Америки.      На запитання ким бачить себе юна письменниця у майбутньому і яка в неї найзаповітніша мрія, відповіла: «хотіла б стати журналістом і разом з тим писати твори та видати власну книжку. А що до найзаповітнішої мрії, то хочу подорожувати і побачити світ. Відвідати Європу, Південну Америку, Канаду – цього я дуже прагну».                                                                                                        

Залишається  тільки побажати цій юній письменниці досягнути справжніх висот і порадіти за нашу Українську землю, що має такі таланти.

   Всеволод КИСІЛЕВСЬКИЙ