Традиція святкування Різдва у східній та західній церкві

В Українській традиції Різдво займає одне з перших місць серед релігійних свят. Так вже у нас повелося, що ці свята є най тривалішими у часовому вимірі і закінчуються 19 січня у свято Богоявлення. Поглянувши в історію бачимо, що традиція відзначення Різдвяних свят формувалась протягом століть.

Різдвяним святам за східною традицією  передує сорокаденний піст (Пилипівка) з 27 листопада до 6 січня включно. У західній церкві йому відповідає підготовчий період, який називають «Адвентом» (лат. adventus — пришестя), дещо менший по тривалості . У Римо-Католицькій традиція святкування  Різдва має п'ять днів передсвяткування з 20 до 24 грудня і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього. Переддень, або навечір'я свята, проводиться у строгому пості і називається святвечором. В цей вечір, за церковними канонами, вживається у їжу пісні страви.   
Практика святкування Різдва у латинському обряді передбачає здійснення трьох Мес, основна з яких припадає на ніч (дві інших — на світанку і вдень). Їх називають «Ангельська», «Пастирська» і «Царська». Згідно з символічним тлумаченням, перша святкує предвічне народження Сина від Отця, друга — народження Ісуса Христа від Діви, третя — містичне народження Бога в душі кожного віруючого.
Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва. Вперше Різдво почали святкувати лише в IV, ст, коли вже були встановлені свята Великодня, Тройці і Богоявлення. На сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення, яке тоді припадало на 6 січня. Це свято  поєднувало у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово "Епіфанія", що означить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження. 
Перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з святом Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галилейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресення Лазаря, бо всі ті події це свідки Богоявлення — появи Бога на землі. І якраз святкування більшої кількости подій із життя Ісуса Христа разом з празником Богоявлення було одною з головних причин, чому Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.
Вирішальну роль у впровадженні окремого світа Різдва Христового зіграли три Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Вперше святковано Різдво окремо 25 грудня в Римі, мабуть, від 353 р., бо з промови папи Ліберія 352 р. видно, що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням, а в т. зв. Хронографі Філокалюса з 354 р. поміж християнськими святами знаходиться вже й Різдво 25 грудня. На Сході, святий Василій Великий (V 379) був першим, хто почав святкувати Христове Різдво 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво. Під його впливом святий Григорій Богослов (V 390) запроваджує цей празник у Константинополі. В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р.
Службу на святр Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій.
У VI ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм у честь Христового Різдва. У кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніяна з 535 року міститься закон про загальне святкування празника Христового Різдва. Щодо святкування Богоявлення і Різдва між Сходом і Заходом довго не було згоди. Зрештою, при кінці IV ст. ці два свята вже святкувала вся християнська Церква: Схід прийняв римське свято Різдва, а Захід включив у свій церковний календар свято Богоявлення. Тепер і на заході і сході зміст свята, що вкладений у відзначення Різдва є однаковим, але відзначається у різний час через розбіжність у Юліанському і Григорянському календарях.

Всеволод КИСІЛЕВСЬКИЙ
Регіональний часопис «Яремчанський вісник»



Share