 |
|
Авторські статтіТарас Шевченко — духовний батько українського народу
В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім’я і у нашого народу – Тарас Григорович Шевченко. Велич Кобзаря – у величі всієї України і в особистій долі кожного українця. Цього року ми вшановуємо 203-ю річницю від дня народження генія українського народу Тараса Шевченка, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людства. Вся творчість Великого Кобзаря, якою він полонив серця мільйонів людей, зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини. Силою духу, глибиною віри та непохитною волею до боротьби, впевненістю та рішучістю, із якою він писав свої неперевершені твори були, є і будуть рушійною силою у боротьбі українського народу за волю, справедливість та суверенітет. Як будували ґміну в курортному Микуличині
Cільську управу в Микуличині у 30-их роках минулого століття звели в гуцульському стилі, а інтер'єр прикрасили пишними різьбами народних майстрів. На жаль, унікальна пам'ятка гуцульської архітектури не збереглася до наших днів. Микуличин став знаним курортом ще в другій половині ХІХ століття: сюди приїжджали гості не тільки зі Станіслава і Львова, а й з Варшави та Відня. Не дивно, що перший ресторан на території Галицької Гуцульщини згадується в Микуличині вже в 1879 році. Неповторні дерев'яні будівлі пансіонатів, вілл, ресторацій зводили талановиті місцеві майстри-будівничі. Ця професія була в великій пошані в Карпатському краї. В Микуличині існували цілі династії теслярів та майстрів-будівничих. Надвірнянщина на шляху до державної Незалежності України
Івано-Франківська ОДА разом з обласним об’єднанням «Просвіта» організували з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці презентацію щодо внеску районів міст області у відродження державності України. В презентації взяли участь керівники області та Івано-Франківський міський голова. Ведучим заходу був голова обласної «Просвіти» Степан Волковецький. Надвірнянський район презентував Голова НРО «Просвіта» ім.Т.Шевченка Богдан Березицький. Надвірнянщина є таким краєм, де шанують традиції і звичаї. Та не лише шанують давні, але й формують нові. З давніх, крім побутових і обрядових, були любов до України, до свого краю, повага до відомих діячів, які невтомно працювали для загального розвитку і процвітання. В наш час в пору національного і державного відродження на перше місце вийшли патріотизм, відродження історичної пам’яті, правди і справедливості. З пакту Молотова - Ріббентропа розпочалась Друга світова війна і трагедія для галичан
Спільність інтересів тоталітарних режимів у Німеччині та комуністичному Радянському Союзі зумовила зближення цих держав, особливо в умовах неминучого військового конфлікту в Європі. Це виявилось і в у підписанні 23 серпня 1939 року в Москві радянсько-німецького пакту про ненапад терміном на 10 років (пакт Молотова - Ріббентропа), окремою частиною якого став таємний протокол, що обумовлював територіальний устрій майбутньої Європи. Згідно з ним Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва і Бессарабія відходили до радянської зони впливу, а Польща мала бути поділеною по річках Нарва, Вісла й Сян. Через тиждень після підписання цього договору Німеччина почала війну проти Польщі, а 3 вересня Британія та Франція, а за ними й Австралія, Нова Зеландія та Індія оголосили війну Німеччині: почалась Друга світова війна. У неї було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі, а тривала вона довгих 6 років. Вогняний смерч пронісся над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопив простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн. осіб, не говорячи про поранених і тих, хто безвісти пропав. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Отець Іван Деркевич: «Віра і жертва нероздільні»
На жаль, є чимало імен священиків, засуджених тоталітарним режимом, про яких у книгах «Реабілітовані історією», виданих в окремих областях України, стоїть лаконічний запис: «Доля невідома». До когорти забутих греко-католицьких священиків, чий дух не зламали тюремні ґрати, належить і о. Іван Деркевич, доля якого пов’язана з містечком Делятин на Надвірнянщині. Отець Іван Деркевич народився 17 січня 1905 року в селі Семаківці, нині Галицького району Івано-Франківської області в заможній селянській родині. Батько Василь Деркевич змалку прищеплював синам Івану й Миколі любов до хліборобської праці, формував глибоку духовність, правдивий український дух. Уже з дитинства в серці малого Івася загорілася іскорка священичого покликання. Крім навчання в школі, а згодом й у гімназії, він проводив свій час у храмі, вчився прислуговувати священику під час Святої Літургії. Іти туди, де живуть люди
Нам, українцям , треба змінитися як людям. І напевно , за орієнтир взяти українців Канади, США, Європи, де наші люди поставали гарними громадянами : працьовитими , культурними, сумлінними,поважними , законослухняними, терпимими до інших людей, рас і вір. П’ють тільки вміру. Поважають жінок. А як вони люблять дітей і про них дбають. Це вже українці - канадці, українці – європейці. І такими наші люди справді стали. А це означає, що такими можемо стати і ми, ті, що проживають на материковій Україні. І тут є проблема. Частина нашого населення змінювалась в радянсько-російському напрямку , відповідно маємо алкоголіків, деградованих, психів, люмпен-пролетарів і так далі і тому подібне. Люди – тварини і суцільна брудна лайка. Розумних людей у нас відсотків 15. Їм треба передавати управління нашим життям. Дурень ніколи не виведе на мудру дорогу. УСПІХ КРЕМЛЯ У ПОЛЬЩІ
Попри те, що нинішній президент Польщі Анджей Дуда є внуком полеглого на Прикарпатті «бандерівця» і попри попереджуючі заяви багатьох польських політиків та журналістів про те, що нині у цій державі, що є справжнім лобістом України в ЄС та світі, відчутно посилилася робота кремлівських провокаторів, тому у Польщі зареєстрували законопроект про визнання ОУН та УПА винними у геноциді поляків. Ініціатором стала опозиційнв Польська селянська партія. Отець Роман Гузан: ісповідник віри, педагог, дослідник історії Церкви
Отець Роман Гузан – талановитий проповідник, великий патріот, дослідник історії Церкви, душпастир з мужнім, твердим і чесним характером, – в своєму житті пройшов важкий страдницький шлях з хрестом до Хреста. Майже чверть століття над його могилою в м. Надвірна сходить ясна зоря. Це великий період, за який слід окреслити і переосмислити тернистий шлях о. Романа – людини надзвичайно скромної, але сповненої великого дослідницького і педагогічного таланту, який твердо стояв в обороні святої католицької віри. Доля була неприхильною і навіть загрозливою до майбутнього священика ще з дитячих років. Роман Гузан народився 18 жовтня 1910 року в селянській сім’ї Миколи і Теклі в селі Верб’ятин тоді Бучацького повіту на Тернопільщині. Матері своєї не пам’ятав, хіба що на катафалку. В сім’ї було троє дітей: Ромко – середущий і ще дві сестрички – Ганнуся і Настя. Поховали матір її родичі. Залишився тільки дідусь. Згодом Роман пригадував, що він малим якийсь час пас корову. Через два роки з війни приїхав у відпустку батько, влаштував дітей в сиротинець, а сам мав намір повернутися на службу. Обіцяв, як скінчиться війна, забере їх додому. Та не судилося. Повернувся в порожню холодну хату і помер в гарячці від тифу. Що насправді прийняв польський Сейм в резолюції про визнання «геноциду» на Волині ?
22 липня польський Сейм ухвалив постанову про «геноцид» з боку українців, яка викликала неабиякий ажіотаж в обох державах, поставила під сумнів продовження добросусідських відносин між державами та історичне порозуміння, досягнуте раніше, а також розбила ілюзії про міф Польщі – адвоката України в ЄС. Постанова, за всіма ознаками, більше спадає на недружній жест, її підтримали 432 депутати сейму з 442, десять – утрималися, проти не голосував ніхто. Загалом, постанова стала логічним продовженням незрозумілої і агресивної антиукраїнської істерії з боку польської сторони, яка продовжується протягом останніх років, коли польський погляд на відродження української історичної пам’яті, українських героїв та на ключові сторінки історії України 20 століття із точністю став повторювати риторику Кремля і проросійських діячів, а держава всіляко сприяла історичним дослідженням «злочинів українців» у потрібному для себе руслі. Яремчанський костел був окрасою міста
Яремчанський костел можна тепер побачити на численних світлинах та поштівках австрійського та польського періодів, порівняти його вигляд у різних відтинках часу, розглянути постаті місцевих жителів на фоні цієї культової будівлі та її інтер’єр. Старші люди пам’ятають красиву, стрімку культову споруду, яка, мов птах, рвалася в небо. Площа під забудовою була невелика, але звідки брався отой простір всередині костелу, яким чином крізь високі вузькі вікна заглядало півнеба і сонячні промені золотили білі стіни, – цього ніхто не знав. Божий дар митця високої проби мав архітектор, професор Львівської політехніки Тадеуш Обмінський. |
Авторські статті
|
