Авторські статті

АТО БЕЗ КУПЮР. ПРИКАРПАТСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ПРО МОТОРОШНІ РЕАЛІЇ ВІЙНИ НА СХОДІ

 АІ "Фіртка" поспілкувалася з прикарпатським військовим, який пообіцяв розповісти правду про війну на Сході, але за умови, що його прізвище та ім’я залишаться невідомими. Боєць вважає, що вищому командуванню можуть на сподобатися його відповіді.

 Доброго дня, розкажіть, будь ласка, про Ваші перші дні у зоні АТО? Що найбільше вразило Вас?

 Нас привезли у район Станично-Луганськ, ближче до прикордонників. Там, ми стояли три кілометри від Російського кордону. Коли нас привезли на місце, ми бачили великі воронки і розуміли, що вони від градів, проте не було жодних осколків від ракет. Коли стали питати, де осколки та техніка, то нам сказали, що це не наше діло. Один з офіцерів потім розповів, що забрали все для того, щоб люди, які сюди прийдуть, не отримали страх від побаченого.

  У перший день ми стали окопуватися, земля там надзвичайно тверда та тяжка,  і вже після обіду ми почули вистріли з градів. Після першого обстрілу були тільки поранені, без вбитих. На другий день, коли нас знову обстрілювали, ми зв’язалися з прикордонниками і запитали, чому вони пропускають Російську техніку, а не знищують її? Відповідь була коротка: «У нас є наказ тільки спостерігати». При обстрілах у нас горіли штани, куртки, взуття…

 Так ми простояли місяць… У нас був один танк, одна пушка та один міномет. Казали, що пізніше мала прибути артилерія та важка техніка, - проте ми їх не бачили.

 Після одного з обстрілів ми прийшли подивитися може можна забрати щось з озброєння і були шоковані, коли побачили український танк 2013 року випуску.

Детальніше...

Психологи Прикарпаття: про поствоєнний синдром, загострене почуття справедливості в учасників АТО, як має змінитися Україна після Майдану

Психологи та священики Прикарпаття об’єдналися для допомоги тим, хто волею чи неволею має стосунок до АТО. В області набирає розмаху потужний соціальний проект – «Центр духовно-психологічної допомоги родинам учасників АТО». Мова не тільки про солдатів, але й їхні сім'ї, близьких, тих, хто чекає з війни і тих, у кого війна уже забрала рідних, а також вимушено переміщених людей і просто українців, які, як кажуть, без валідолу, вже не можуть переглядати новини.

 Про Центр, роль Церкви у психологічному здоров’ї людини, щоденну працю психолога, непросту ситуацію, у якій опинилися учасники АТО, чого чекати після завершення воєнних дій, а також як змінилися українці за цей рік «Фіртка» розмовляла із співкоординаторами проекту психологами Наталією Чаплинською, Ольгою Ковтун та священиком Володимиром Вінтонівим.

Детальніше...

Бойовий шлях сотника Майдану Михайла Ноняка

Бойовий шлях сотника Майдану Михайла Ноняка

Знакова подія новітньої української історії - Революції гідності бере свій відлік  21 листопада 2013 року, коли  після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготовки підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, люди почали самоорганізовуватися через соціальні мережі для мирних акцій протесту. Цього ж дня в Києві близько 22 години відбулась перша акція  на Майдані Незалежності. Чисельність протестувальників досягла  близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. З'явилася і міліція та посилені загони «Беркуту».  Суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року. Не зважаючи на заборону, громадськість почала гуртувалася, і з’явились перші намети. Згодом протестні акції заполонили більшу частину України…
Про те, як організовувались перші майдани в областях та районах країни згадує один з учасників Революції гідності сотник Самооборони Майдану Михайло Ноняк.
«25 листопада 2013 року Надвірнянська «Просвіта» організувала місцевий майдан. До нас долучились студенти Надвірнянського коледжу. Ми стояли цілодобово до 30 листопада, організовували піші походи вулицями Надвірної з закликами приєднуватись до нас. Уже в ті дні було відчуття, що прийшов час змін, що зараз або ніколи.
Після побиття студентів на Майдані Незалежності, ми вирушили до Києва. На Майдані почали встановлювати намети та будувати захисні барикади. Пізніше наша група сформувались у Другу сотню відносно прив’язки до барикади і охоронюваних нами об’єктів. З перших днів я був керівником штабу Другої сотні, а з часом став сотником Другої сотні. Пізніше всі сотні були перейменовано в Самооборону Майдану. Друга сотня в різний час налічувала 70-350 осіб. Нашим завданням було відстоювати Майдан і охороняти барикади та будівлі, які були розміщенні по вул. Хрещатик від Будинку профспілок до Європейської площі та від Європейської площі по вул. М. Грушевського до стадіону ім. В. Лобановського.

Детальніше...

АТО - трамплін до ВР?

«Війна – трампін до попадання в Верховну Раду», – нажаль, саме такої думки може припуститися пересічний український виборець, споглядаючи, як сьогодні чи не всі діти українських високопосадовців служать чи уже відслужили в АТО…

Щоправда будь -який військовий теоретик чи фаховий польовий генерал прокоментує це, як повну нісенітницю в сучасних умовах гібридної війни. Адже це стимулює ворога до негайного захоплення у полон дітей таких VIP-персон. Для цього у наш тил засилається кілька диверсійних груп, котрі завдяки рекламі ЗМІ і Фейсбуку безпомилково знають, де шукати того чи іншого «нащадка славного роду». Ціна за втратами власної матеріальної чи живої сили ворога тут не постоїть… Бо, ворог, як ніхто інший, знає, що в разі отримання такого коштовного полоненого, навряд чи багато «папіків» зможе сказати за свогє чадо, як колись це сказав Йосиф Джугавіллі (він же Сталін): «Полоненого маршала на рядового солдата чи лейтенанта не міняємо…» А, можливо, «папіки» тому й не бояться відпускати своїх синочків, бо вже давно все «порішали»?..

Детальніше...

МИХАЙЛО ПЕТРУНЯК: «НАРОД, ЩО ГОТОВИЙ ПОЖЕРТВУВАТИ ЗАРАДИ ДОБРОБУТУ БОДАЙ КРИХТОЮ СВОГО СУВЕРЕНІТЕТУ, НЕ ГІДНИЙ НІ ДОБРОБУТУ, НІ СУВЕРЕНІТЕТУ»

 МИХАЙЛО ПЕТРУНЯК: «НАРОД, ЩО ГОТОВИЙ ПОЖЕРТВУВАТИ ЗАРАДИ ДОБРОБУТУ БОДАЙ КРИХТОЮ СВОГО СУВЕРЕНІТЕТУ, НЕ ГІДНИЙ НІ ДОБРОБУТУ, НІ СУВЕРЕНІТЕТУ»

Пане Михайле, Ви є членом Світового Конгресу Українців (СКУ), розкажіть, будь ласка, як українська діаспора сприймала події на Майдані, чим допомагали своїй історичній Батьківщині?

Я переконаний, що більше ніж СКУ, ніхто не зробив в плані захисту і підтримки України на міжнародному рівні, навіть сама Україна. Цьому є пояснення – СКУ працює в умовах демократії. Українському уряду було важче. Кажу це, бо знаю все із середини. СКУ та всі його складові частини постійно моніторили ситуацію в Україні, президент СКУ Євген Чолій майже постійно, ще задовго до 28 листопада, перебував у Європі та США. Я ще у вересні звернувся із закликом до СКУ та всіх наших громад, щоб ми за місяць до саміту почали проводити акції та лобіювати інтереси України, а саме, щоб країни Європи, США, Канада почали проводити перемовини між собою і на саміті все вже було би формальністю. СКУ провів фантастичну роботу і тільки позиція старого українського уряду та колишнього президента звела нанівець всю роботу.

Крім звернень, петицій, особистих зустрічей та форумів, ми допомагали коштами, які надсилалися на Майдан, продуктами, технікою, медикаментами, одягом тощо. За час Майдану подібні Майдани та Автомайдани були проведені біля 500 разів по всьому світі, подекуди блокування російських дипломатичних установ переходили в постійні. Ми допомагали лікувати наших майданівців у багатьох країнах світу. Пригадую, як важко було вивезти 17-літнього хлопця зі Львова…

Детальніше...

Михайло Петруняк кандидат у народні депутати України по 83 виборчому окрузі ( м.Івано-Франківськ) передвиборча програма, автобіографія, фотогалерея)

Михайло Петруняк кандидат у народні депутати України по 83 виборчому окрузі ( м.Івано-Франківськ) передвиборча програма, автобіографія, фотогалерея)

Центральна виборча комісія зареєструвала кандидатом у народні депутати на проміжних виборах по 83 виборчрму окрузі з центром в м. Івано-Франківськ відомого на Прикарпатті громадського діяча , члена світового конгресу Українців Петруняка Михайла Андрійовича. Приміжні вибори відбудуться 25 травня 2014 року.

Передвиборна програма кандидата у народні депутати України
в одномандатному виборчому окрузі № 83,
 безпартійного, самовисуванця
Петруняк Михайла Андрійовича
                           
                                                      «Народ, що готовий пожертвувати  заради добробуту
                                                                                бодай крихтою свого суверенітету,
                                                                                       не гідний ні добробуту, ні суверенітету»…
                                                                                                                                 Джордж Вашингтон


Відданість українській національній ідеї є іспитом на право вважатися людиною і громадянином для кожного, хто живе в Україні і, зокрема, на Прикарпатті та в місті Івано-Франківську. Цей іспит ми складаємо упродовж століть у безперервній визвольній боротьбі.
У наші дні своє право на вільне національно-державне буття нам треба доводити власним вибором тих суспільно-політичних орієнтирів, які здатні подолати загрози для нашої незалежності і досягнути належного рівня соціально-економічного, політичного і духовного розвитку нашої нації.
Тому, у разі обрання мене народним депутатом України від Івано-Франківської громади, я буду продовжувати і утверджувати через законодавче закріплення справу, заради якої живу і працюю все своє свідоме життя, де б я не був, а саме:

Детальніше...

Михайло Петруняк : «Революції починають ідеалісти, роблять романтики, а використовують негідники» ( Фото)

Я не знаю прикладів революцій, які би дійсно вирішували проблеми, через які ті революції починались. Проте  завжди революції призводили до кровопролиття. Мирні революції відрізняються від просто революцій лише тим, що запобігають людським втратам, але наболілі питання все одно не вирішують.
Причини таких наслідків криються в тому, що революційний шлях приходу до влади певних людей – нелегітимний за визначенням, бо ці люди отримують владу, не маючи на те жодних повноважень від народу.
Тому порядні люди ніколи на таке не погодяться, а от негідники…
Я не хочу нікого назвати негідниками…Та все-таки…

Піар на крові

Детальніше...

Михайло Петруняк: Прикарпаття дбає про позитивний імідж України за кордоном

Михайло Петруняк: Прикарпаття дбає про позитивний імідж України за кордоном

Член президії Української всесвітньої координаційної ради, член Світового конгресу українців, заступник голови Міжнародного громадського об’єднання «Четверта хвиля» (представник від Європи), офіційний представник Торгово-промислової палати України в Іспанії, головний редактор газети «Європейський українець», нагороджений СКУ медаллю Святого Володимира та відзнакою «Патріот України» за допомогу українцям та Україні, Михайло Петруняк.


- Ви належите до тих, хто лобіює інтереси українців і України за кордоном. Розкажіть, як усе починалося?

— Я поїхав в іспанію у 1999 році на сезон збору апельсинів, який тривав, як правило, три-чотири місяці. До цього спричинився стан фінансових справ у моїй сім’ї. Але так сприятливо склалися обставини, що через сім місяців я забрав туди свою дружину з дітьми. Тоді була можливість легко легалізуватися в іспанії, яка потребувала робочих рук. Ця країна загалом добре нас зустріла, хоча перші три місяці нам довелося жити у вагончику без світла і води. Гадаю, що таке своєрідне випробування дало мені поштовх до самореалізації в житті, як і те, що я щиро навернувся до віри в Бога, допомогу якого ми відчували завжди... Напевне, тому, що й ісус Христос змушений був емігрувати.

Так склалося, що з огляду на низку причин українці четвертої хвилі еміграції тоді уникали один одного, адже одні їхали чесною працею заробляти на хліб, інші тікали з України від правоохоронців, а відтак за кордоном експлуатували своїх, продавали одну і ту ж роботу кільком особамѕ Я бачив українське рабство, яке нашим заробітчанам створювали їхні ж земляки. Тому через рік-півтора свого перебування в іспанії, проаналізувавши все побачене, я вирішив зі своїми однодумцями об’єднатись у громадську організацію з метою захисту інтересів наших заробітчан. Коли наприкінці 90-х ми прибули в іспанію, там не було української діаспори.

Детальніше...

Депутат ВРУ А.Дирів "Злодій кричить найголосніше - лапай злодія" (Земельна війна у Надвірні)(Документи та фото)

Одним словом в Україні прийнято говорити на чорне, що воно біле і брехню видавати за правду.Надвірна не стала винятком власне в цьому місті останнім часом штормить,  то тут боряться з пивними наметами, то підприємців позбавляють місць роботи, то землю гектарами приватизовують і вітер цих ініціатив дме та роздмухує конфлікти тільки зі сторони берегів річки Бистриця Надвірнянська де незаконо споруджена як у народі вже назвали "Стіна плачу". Тепер у Надвірні спалахнув земельний конфлікт.

Детальніше...

Штрихи історії «Союзу українок» у Дорі на Яремчанщині

                          Штрихи історії «Союзу українок» у Дорі на Яремчанщині

У 30-х роках 20 століття в Галичині активно виникають осередки жіночої організації «Союзу українок». Їх метою була активізація жінок, піднесення їхнього освітнього та економічного рівня, суспільно-харитативна праця, участь у світовому жіночому русі тощо. Обране керівництво – провід у населених пунктах розподіляв поміж членами завдання здобути потрібні знання, щоб поліпшити свою працю в ділянці ведення домашнього господарства, охорони здоров’я, запровадження нових форм городництва, курси куховарства, крою та шиття, створював свої кооперативи.

Детальніше...