Авторські статті

«Роздум… Український вимір» Новорічний передзвін!

«Роздум… Український вимір»   Новорічний передзвін!

Маятник вічності відсікає хвилини життя, згортає в сувої століть і епох, і здає на звіт Творцеві.

Тихою ходою ступає Новий рік – межа майбутнього з минулим. І запитує кожного – чим жив, що зробив, що робитиме завтра… кожен здає іспит сумління…

Красуня ялинка чарує блискітками іграшок. Дарує радість і надію.

А святий Миколай поспішає…

Ходить від хати до хати,

Питається в мами і тата:

Детальніше...

На зміну трохи призабутим «тітушкам» прийшли «йовбаки», а на зміну козаку з мушкетом – «укроп» ???

На зміну трохи призабутим «тітушкам» прийшли «йовбаки», а на зміну козаку з мушкетом – «укроп» ???

Мовні  новотвори впродовж останніх місяців не зникають зі шпальт ЗМІ і вже зафіксовані у словниках нової української лексики.  Мовознавці прогнозують появу десятка наукових статей і навіть кількох дисертацій на тему трансформацій у мові під час війни, проте не всім словам обіцяють довгі роки функціонування. 

Будь-які суспільно значущі події, а тим більше національні стреси й трагедії спонукають народ  до активного оновлення мови, бурхливої словотворчості.   Згідно з обчисленнями фахівців, активний словник української мови за останнє десятиліття змінився на 25%.  

            До речі, мову Євромайдану вже вивчають україністи. Останнім часом виходять друком наукові статті, у яких відбувається осмислення цього явища та його динаміки.

Війна і збройна конфронтація породили чимало неологізмів із образливим для супротивника відтінком. Промосковсько орієнтовані громадяни почали вживати нові характерні їхній ментальності словоутворення:  «майдануті», «карателі», «жидобандерівці», «правосеки», «хунта», «укропи» і т.д. Українці не настільки вигадливі щодо лайливої лексики  створили нові поняття : «колоради», «сепари», «ватніки», «зелені чоловічки», «няша» (прізвисько незаконно призначеного прокурора Криму Наталії Поклонської), які, до речі, містять зменшено-пестливу ноту. Власне у цьому  віддзеркалюється національна ментальність, адже ми інколи й ворогів називаємо «воріженьками». Тоді як Росія до українців агресивніша.  

Детальніше...

Секта Догналітів - кремлівський проект для розколу церкви

Секта Догналітів  - кремлівський проект для розколу церкви

Секта Догналітівв Україні почала свою з банальної  начебто релігійної діяльності трьох десятків іноземних громадян, які становили ядро цієї общини і не мають жодних правових підстав залишатися в країні. Силові органи мало помічають цю проблему, та й не схоже, аби взагалі вважали цю тему вартою уваги.  

Здається, уже ні в кого не залишилося сумнівів, що за псевдорелігійним об'єднанням "Українська правовірна греко-католицька церква" стоять спецслужби Російської Федерації. Звідти ж черпають догналіти своє "фінансове" натхнення. Почали УПГКЦ (догналіти) із ортодоксальних суворих поглядів на релігію, продовжили ювенальною юстицією та боротьбою з гомосексуалізмом як вселенським злом, і врешті 2012 року дійшли до реальної політики та виконання визначених цілей. Підтримка, благословення влади у вступі до Митного союзу, розворот від курсу на Євросоюз, врешті - заклики до північного сусіда ввести війська в Україну та навести лад. Червоною ниткою проходить завдання порушити цілісність та авторитет Греко-католицької церкви - національної твердині Західної України. Рука Кремля у цьому випадку, вочевидь, не перебільшення.

Детальніше...

Всеволод Кисілевський

   Всеволод Кисілевський : заступник голови Яремчанської міської організації політичної партії Анатолія Гриценка «Громадянська позиція»  

Всеволод Кисілевський

Досягти поставленої мети можна тільки спільно з громадою!

Всеволод Кисілевський:«Щоб представляти виборців та захищати їх інтереси і права, потрібно мати досвід, знання і бажання працювати на громаду. Без цих речей сенсу йти в депутати немає. Мені доводилось спостерігати за роботою горе-народних обранців, які не читали навіть Регламент міської ради і не знали, що це - головний документ, яким керується міська рада, а все через те, що хтось когось поставив у список. Так і з’являються у радах тушки - нещасні раби місцевих авторитетів. Міська рада -  це складний механізм,  в основі якого - депутатський корпус та міський голова. Від професійності, досвіду, знань та порядності цих людей залежить лад та процвітання громади. Інколи є амбітні люди, які багато можуть обіцяти, але не усвідомлюють що наобіцяли». Моє життєве кредо -Concientia suprema leх - совість найвищий закон. Совість - це найдорожче, що дав Бог людині. У когось вона кришталево чиста, як діамант  з чудовою огранкою, а в когось – сирець, над яким треба трудитись, щоб отримати досконалу красу. Так і в людей: в одних совість- внутрішній голос, який визначає межу дозволеного Богом,  в інших вона забута, лежить собі, глибоко закидана лайном. 

Автобіографія  

Я, Кисілевський Всеволод Степанович, народився 10 січня 1972 року в місті Надвірна Івано-Франківської області. З 1979 до1989 рр. навчався у Надвірнянській загальноосвітній школі №1, здобув повну середню освіту.  У 1990 році вступив до Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту. У 1995році  завершив навчання на стаціонарному відділенні  Івано-Франківського  духовного інституту   (Духовної  академії),  здобувши вищу освіту за спеціальністю «Богословіє» з присвоєнням кваліфікації богослова та викладача релігієзнавства.

З 2000 до-2002 рр. працював менеджером  в ЗАТ «Гранд» в Івано-Франківську. З 2002 до 2003 рр. працював спеціалістом організаційно-юридичного відділу Надвірнянської міської ради. З 2003 до 2006 рр. займався підприємницькою діяльністю. З 2006 до 2011 рр.  працював начальником контрольно-ревізійного відділу ТзОВ «Корона-Захід» в Івано-Франківську. З 2011 до 2012 рр. працював заступником головного редактора регіонального часопису Яремчанської міської ради «Яремчанський вісник».  З 2012 - головний редактор, редактор радіомовлення телерадіокомпані, «Надвірна», член Львівської обласної НСЖУ.

Всеволод Кисілевський

Всеволод Кисілевський

Громадська діяльність

У 2002 році обраний депутатом Надвірнянської міської ради ІV демократичного скликання, голова постійної депутатської комісії міської ради “Мандатної, з питань депутатської етики місцевого самоврядування та зв’язків з об’єднаннями  громадян”, член адміністративної  комісії міськвиконкому. У 2010 році  видав  книгу  «Проміння правди та звитяги з глибини віків».  У 2013 році за моїм сценарієм  було відзнято науково-просвітницький фільм «Екологія крізь краплю води». Засновник та редактор інформаційного сайту WEST-INFO.IF.UA.  Співзасновник газети «ЖИТТЯ ПРИКАРПАТТЯ». Член товариства «Просвіта«» імені Т.Г.Шевченка.  З 2015р. Заступник голови Яремчанської міської партійної організації «Громадянська позиція». За добросовісну працю та професіоналізм неодноразово відзначений грамотами та подяками. Громадянин України ,не судимий,  розлучений, маю двох дітей : дочка,  Кисілевська Інеса 1996 р. н. проживає в Італії,  син  Кисілевський Всеволод 2013 р. н. проживає зі мною та моєю громадяською дружиною Вахняк Марією.

Всеволод Кисілевський

Всеволод Кисілевський

Всеволод Кисілевський

 Всеволод Кисілевський

Всеволод Кисілевський

Всеволод Кисілевський

 

 

Медійний проект регіоналів - цифрове телебачення терпить крах…

Інформаційний світ стрімко розвивається. Сьогодні мало хто уявляє собі життя без радіо, телебачення та зв'язку. В Україні телебачення залишається основним засобом отримання інформації. Розмов про ангажованість і приналежність телеканалів певним фінансово-промисловим групам більш ніж достатньо. Більше того, телебачення залишається основним засобом маніпуляції громадською думкою. Отже, що таке цифрове телебачення та які українські особливості його впровадження, хто непогано заробив на благій меті?

2006 року в Женеві було укладено міжнародну угоду, яка передбачає перехід на цифрове мовлення замість звичного аналогового. Згідно з цим документом після 2015 року мали перестати діяти аналогові частоти. Отже, саме через цей документ у 2015 році Україна мала відмовитися від аналогового мовлення і перейти на цифрове.

Детальніше...

Філософія І.Франка: Розвитком людства керують голод і любов

Сьогодні перед Українською державою, як і перед кожним її громадянином, стоїть питання: яке суспільство мибудуємо? Які критерії застосувати, щоб визначити нашу нинішню ситуацію і суспільний прогрес взагалі? Що визначальне у тлумаченні цього поняття?

Ще студентом університету, І.Франко визначив критерій суспільного поступу — щастя людини. Щастя в його розумінні - це єдина мета, заради якої людина народжується на світ, навчається, працює, взагалі живе. Перебуваючи під сильним впливом тоді новітніх соціалістичних ідей, І.Франко вважав, що

"того щастя вона (людина) досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються до неї воєдино; коли всяка її наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки".

Франко дослідив процес становлення людини та виявив дві тенденції в цьому процесі, зумовлені об'єктивними чинниками: перевагою зовнішніх обставин над людиною і, навпаки, час, коли людина починає контролювати ці обставини і отримує над ними певну перевагу. Ці чинники формують, з одного боку, прагнення до автономності людини, з іншого — людську солідарність.

Детальніше...

Історії бойових стягів: прапори, із якими бійці пережили жахи війни на Донбасі

Виставку державних прапорів відвідав президент Порошенко із родиною.

Президент України Петро Порошенко разом із родиною відвідав виставку бойових прапорів із зони АТО. Про це повідомляється на офіційному сайті президента. Як зазначається, експозицію виставки складали стяги різних частин ЗСУ, Національної гвардії та Держприкордонслужби. Зокрема, прапор 54-ї окремої механізованої бригади із постійною дислокацією в Артемівську, який вже рік тому було звільнено від бойовиків. Наразі військовослужбовці тримають оборону на ділянці Гірське – Золоте – Попасна – Троїцьке. Окрім того, на виставці можна побачити національний стяг, із яким українські військові пройшли Ілловайський котел. Його подарував солдату 93-ої окремої механізованої бригади Олександру Куренку його друг перед відправленням в зону АТО. Майже рік тому, під час виходу силовиків із котла, цей прапор майорів над обстріляним бойовиками ЗІЛ-131. Пошматоване знамено виявили в згорілій вантажівці, коли розшукували тіла загиблих українських бійців.

Детальніше...

«Правий сектор». Життя «під напругою». Григорій Семанишин: Я не вмію гарно говорити, я можу взяти автомат і «розказати»…

Події на Закарпатті зворохобили все українське суспільство. Хтось засуджував, як саму конфронтацію так і наслідки, які вона спричинила, а хтось, навпаки, підтримував і розводив теорію третього Майдану.


Щоб якось виправити дефекти «недорікуватості» громади, Фіртка поспілкувалась з бійцем «Правого сектору», який разом зі своєю дочкою, 12 липня, перекривав вулицю Грушевського в Івано-Франківську.

Григорій Семанишин, позивний «Семен», 41 рік, проживає в селі Горохолино Богородчанського району. Працював електриком-лаборантом у фізкабінеті, таксистом та далекобійником у Європі. Кореспондент Фіртки поспілкувався з "Семеном" на Буковелі, де він з сім'єю відпочивав за соціальною програмою Фонду Олександра Шевченка.

«Зараз я не працюю - я воюю на фронті», - констатує «Семен».


Григорію, якою діяльністю ви займались до того, як стали адептом «Правого сектору»?

- До супротивів на Майдані я був членом партії «Свобода», підтримував націоналізм, патріотизм, все українське, тобто я - ідейний чоловік. Всі страйки і всі акції протесту від «Свободи», що відбувались у Франківську до Майдану, я підтримував особисто.

Розчарувався в «Свободі» вже на Майдані. Викинув їхній квиток. «Свобода» нічого не робила, Тягнибок боявся взяти на себе якусь відповідальність, боявся підтримати той самий «Правий сектор» і тих людей, які робили все для підтримки «наших штанів».


Чи правда що гроші, які приносили люди для підтримки «штанів» , як ви кажете, пропадали?

- Скажу за себе. Я ставав на палатку «Правого сектору», люди зносили гроші, я в те відерко скидав, приносив, а дальше… купувалися харчі, амуніція, якісь наколінники. Я не фінансист, я частіше брав біту в руки і каску на голову. Жодних сутичок на Майдані я не пропустив!

Детальніше...

Богдан Томенчук: Найбільшим анекдотом було те, що зовнішнє оцінювання в цих умовах все-таки відбулося

Випробування країни зовнішнім незалежним оцінюванням залишилося позаду. Комусь ЗНО відчинило навстіж двері до найпрестижніших ВНЗ, комусь — лише прочинило, іншим — взагалі закрило на замок, чи навіть приперло пальці. А державні мужі мали би подивитися на нього як на дуже повчальний урок, бо попри всі «за» та «проти» ЗНО таки відбулося, вказавши на найболючіші проблеми українського суспільства.


З директором Івано-Франківського регіонального центру оцінювання якості освіти (ІФРЦОЯО) Богданом Томенчуком ми поспілкувалися про слабкі та сильні сторони системи незалежного оцінювання й цьогорічні особливості цього процесу.


— Цього року ЗНО стало своєрідним лакмусовим папірцем тих процесів, які відбуваються в українському суспільстві та освіті. Які проблеми, насамперед, повипливали?
— Як на мене, випливла загрозлива для багатьох проблема прецеденту. Зовнішнє оцінювання показало, що бодай в одній вузько взятій сфері, незважаючи навіть на війну, можна навести порядок, і для того бардака, котрий існує й культивується в державі, це стає небезпечним. Тому швидше за все ми і далі будемо жити в умовах тотальних недофінансувань, в умовах, коли система ЗНО змушена брати на себе завдання, розв’язання яких вкрай необхідні суспільству, але вони набагато вищі від тих можливостей, які ми маємо. інколи не зрозуміло, в який спосіб ми даємо собі з ними раду. «Постмайданна» Україна показала, що ми готові до вибуху, спалаху, але планове, системне світіння нам наразі не під силу. Найтяжчий героїзм — це героїзм буденної праці: нині стати бодай на йоту кращим, аніж ти був вчора. А ми хочемо просто бути попереду від сусіда. Це все видно і з результатів наших абітурієнтів, і зі ставлення до процесів у державі та процедур ЗНО. До кінця не можу зрозуміти, чому йде таке полювання за нашими найменшими помилками, неточностями. Не хочу сказати, що ми ідеальні чи маємо такими бути, але хочу наголосити, що в тому середовищі, в якому ми перебуваємо, зробити більше, аніж ми зробили, неможливо. і система ж побудована так, що здатна миттєво нівелювати навіть свої промахи. А коли врахувати, що наші люди творять тести, організовують тестування, комп’ютерний супровід за дуже смішні зарплати.

Детальніше...

Інтерв’ю голови Надвірнянського РО «Просвіти» Богдана Березицького

   Цього року відбулась знакова подія у просвітянському житті Надвірнянщини: було проведено районну конференцію просвітян. Головним здобутком конференції стало прийняття рішення про відродження Надвірнянського районного об’єднання  «Просвіта». Також делегати конференції обрали головою Надвірнянської районної «Просвіти» Березицького Богдана Адамовича.  

Саме про історію виникнення «Просвіти» та розвиток об’єднання у наш час розмовляли з головою Надвірнянського районного об’єднання  «Просвіта» Богданом Адамовичем Березицьким.

Інтерв’ю голови Надвірнянського РО «Просвіти»  Богдана Березицького 

-        Богдане Адамовичу,  товариство «Просвіта» пройшло доволі тривалий шлях розвитку. Якими були передумови зародження «Просвіти» в ХІХ і її розквіту в ХХ столітті?

 

-        Зародження «Просвіти» було наслідком надзвичайно високого рівня патріотизму й національної свідомості українців Галичини. Це свідчило про початок громадянського суспільства в умовах входження до Австрійської держави. На початку ХХ ст. стараннями  «Просвіти» виник волонтерський рух, що втілився в Українське Січове Стрілецтво, яке стало гвардією армій австрійської й УНР. Після війни товариство гуртувало українців у патріотичних організаціях, пожвавило свою економічну діяльність (крамниці, рільничо-господарські і промислові спілки, позичкові каси),  утримувало господарські школи, видавало просвітницьку літературу. Без «Просвіти» не було б відродження в Галичині української державності 1918 року, десятирічної боротьби ОУН-УПА, руху шістдесятників, проголошення та всенародної підтримки Незалежності в 1991 році. Логічно вважати, що відродження української держави ЗУНР в Галичині було прикладом для українців сходу у створенні Української Народної Республіки з подальшим їхнім поєднанням 22 січня 1919 року.

 Історія «Просвіти» в ХХ столітті – це не лише злети, а й падіння…

  За польського врядування в Галичині на початку ХХ століття «Просвіта» продовжувала діяти і розвиватися навіть в умовах радикалізації українства. У той же час наслідком окупації Галичини в 1939 році совітами стала заборона товариства і терор. Цей злам став свідченням колосальної відмінності двох способів організації суспільства. Перший – з опорою на духовні та цивілізаційні цінності. Другий – тиранія, духовний і фізичний терор влади відносно до окремої людини і цілого народу, властиве для московської держави від її зародження в умовах орди і до наших днів.

В Україні відродження «Просвіти» і створення Народного Руху України 1989 року вивело народ зі стану зневіри в можливість жити за європейськими стандартами. Результатом став референдум            1 грудня 1991 року. Незалежність підтримали майже 92% виборців при явці 86%. Однак непроведення виборів і залишення при владі комуністів поховало надію українців на цілком реальну європейську перспективу. Наслідок - занепад за 23 роки «Просвіти» і самої держави, бо суспільство задовольнилося фактом проголошення Незалежності, а утворені групи боротьби за особисті інтереси зайняли домінуюче становище, перетворивши державу в середовище свого збагачення.

 

-        А як розвивалась «Просвіта» в Україні та зокрема в Надвірнянському районі за роки Незалежності?

-          Так склалося, що суспільство втратило історичну пам'ять. Значна його частина  припинила працю на розбудову держави і законодавче закріплення європейських принципів своєї організації. Була знищена економіка. Проблема виживання розігнала українців по світу і по різних партіях та організаціях, суть яких у задоволенні інтересів окремих угруповань. Нетривке громадянське суспільство занепало. За таких умов «Просвіта» виявилася на узбіччі суспільних процесів. Подібно сталося і в районі.  

Детальніше...